8 українських фільмів, які варто подивитися

Щороку у другу суботу вересня відзначають День українського кіно. Ця дата – гарний привід переглянути ті фільми, які ви могли пропустити у прокаті.

Ми зібрали підбірку українських фільмів, які має подивитися кожен. Більшість з них – стрічки про війну або ті обставини, які їй передували. І хоча деякі із цих кіноробіт – сумні та драматичні, але точно зроблені з любов’ю і вірою у краще.

“Тіні забутих предків”

Режисер: Сергій Параджанов

"Тіні забутих предків" — екранізований твір Михайла Коцюбинського, що став світовою класикою та шедевром українського кіно. Цей фільм Сергія Параджанова започаткував нову хвилю українського поетичного кіно. У ньому режисер зумів передати всю красу і народні елементи гуцульського життя, поєднавши поетичну образність з глибоким психологізмом.

Щоб глибше передати атмосферу Карпат та гуцульського побуту, режисер вирішив і сам у неї зануритися, а для цього відмовився від комфорту в готелі й оселився у традиційній гуцульській хаті. Попри мовний бар'єр, намагався спілкуватися з мешканцями та долучатися до їхніх розмов. На місцевих ярмарках Параджанов старанно збирав різноманітні предмети побуту, які згодом стали частиною візуального ряду фільму, надаючи йому автентичності.

За сюжетом Іван закохується в Марічку, доньку вбивці його тата. Гірка й водночас прекрасна історія українських Ромео та Джульєтти розвивається на тлі пейзажів і звичаїв Гуцульщини. Вартує уваги не лише акторський склад, а й команда, яка працювала над фільмом, зокрема сценарист Іван Драч та оператор Юрій Іллєнко.

До речі, 2024-й рік з нагоди до 100-річчя від дня народження режисера оголосили роком Параджанова, тож якщо ви досі не бачили цей фільм, маєте гарний привід познайомитися із творчістю геніального режисера.

“Кіборги”

Режисер: Ахтем Сеітаблаєв

Художній фільм Ахтема Сеітаблаєва, який вийшов в кінопрокат у 2017, році розповідає про добровольців та військових, які 242 дні захищали Донецький аеропорт у вересні 2014 року. Українських захисників самі окупанти прозвали “кіборгами” за їхню відвагу та сміливість. Це слово і стало назвою фільму.

Сценарій до стрічки написали на основі свідчень українських військових, які обороняли Донецький аеропорт. "Кіборги" — це не бойовик, а військова драма, але не про війну, а про мир, який народжується у війні — зауважував у своїх інтерв’ю режисер.

На момент прем’єри цей фільм прозвали найсильнішим українським кіно часів незалежності. Це чи не вперше на великих екранах був попит на щось не комедійне, а актуальне, а ще “Кіборги” відкрили для українського глядача нових акторів, які стали популярними після прем’єри.

“Атлантида”

Режисер: Валентин Васянович

"Атлантида" — це історія про Україну 2025 року після перемоги над Росією та відновлення контролю над тимчасово окупованими територіями Донецької та Луганської областей. Поки світ навколо перемелюють жорна, головний герой фільму Сергій — ветеран, який намагається знайти себе на Донбасі після травматичного досвіду війни, втрати найкращого друга й перетворення малої батьківщини на зону стихійного лиха.

Цікавим є те, у цій стрічці зіграли лише непрофесійні актори — військові ЗСУ, волонтери та ветерани АТО. “Атлантида” стала найкращим фільмом 2019-го року за версією Національної премії кінокритиків "Кіноколо", а ще отримала одну з нагород Венеційського кінофестивалю. Такого досвіду до цього Україна ще не мала.

“Погані дороги”

Режисерка: Наталка Ворожбит

Цей фільм Наталка Ворожбит задумала ще під час створення “Кіборгів”, бо ж тоді виступала сценаристом тієї стрічки. Під час роботи над фільмом про оборонців донецького аеропорту у неї з’явилась ідея написати п’єсу, яка стала втіленням її особистих міркувань про те, як воєнні дії змінюють людей. А у 2017 році вийшла у світ екранізація п’єси — драма “Погані дороги”.

Фільм складається із п’яти новел, об’єднаних темою поганих доріг Донбасу. Кожна із мікро історій не пов’язана між собою і заслуговує на окремий фільм. Глядачі познайомляться із журналісткою, яка потрапила у полон до росіян, молодими дівчатами, які зустрічаються із військовими, захисницею, яка везе тіло коханого до дружини, тощо.

Кожна з новел розповідає про сильні стосунки між людьми, що виникають на тлі війни. Тут піднімається тема складних стосунків військових та цивільних, які вимушені співіснувати на одній території, часто не довіряючи одне одному. Це п’ять історій про любов, ненависть, довіру, зраду і порушення особистих кордонів на фоні порушення кордонів державних.

“Мої думки тихі”

Режисер: Антоніо Лукіч

Ця стрічка стала повнометражним дебютом Антоніо Лукіча та першим сучасним українським драмеді. За сценарієм молодий звукорежисер Вадим має на замовлення записати спів рідкісної пташки. Для цього він вирушає у непросту подорож до кордону. У дорозі йому компанію склала мама. Актори настільки реалістично зіграли свої ролі, що багато глядачів впізнали в них свої суперечки із батьками.

Фільм справив ажіотаж на глядачів та зібрав понад 10 мільйонів гривень при бюджеті 9,2 мільйони. А ще ця робота отримала премію FIPRESCI на Одеському міжнародному кінофестивалі, а Антоніо Лукіч став “Відкриттям року” за версією національної премії кінокритиків "Кіноколо".

У 2021 році у прокат вийшло продовження комедії – “Мої думки тихі 2”.

“Черкаси”

Режисер: Тимур Ященко

“Черкаси” — це перший художній фільм про воєнно-морські сили України. Ця стрічка заснована на реальних подіях і розповідає про команду українського тральника “Черкаси”, який у 2014 році став єдиним з 13 кораблів, що втримав український стяг на своїй щоглі на озері Донузлав під час анексії Криму. Після подій на Майдані Незалежності “Черкаси” виявились заблокованими через затоплені інші човни. Наші кораблі один за іншим переходять на сторону ворога, але тільки не “Черкаси”. Весь екіпаж стоїть на захисті своєї на захисті Батьківщини та своєї чест.

Цікаво, що консультантом фільму був реальний командир тральщика “Черкаси” Юрій Федаш, а до акторського складу увійшли моряки, які тримали оборону на кораблі навесні 2014 року. А ще це перший український фільм, в якому 70% знімального процесу відбувалося у відкритому морі. На створення цієї стрічки режисера надихнуло відео, де українські моряки співають пісню "Воїни світла" на кораблі "Костянтин Ольшанський".

“Щедрик”

Режисерка: Олеся Моргунець-Ісаєнко

Це історична драма про українську, польську та єврейську родини, які об'єднуються перед обличчям двох каральних тоталітарних режимів у часи Другої світової війни. Події стрічки розгортаються у часи, де на зміну системі СРСР ненадовго приходить нацистський режим Третього рейху. Одна із героїнь змушена рятувати і ховати у себе дома польську дівчинку та єврейських дітей, а український "Щедрик", який співають діти, стає мелодію, що об'єднує різні культури — в їхньому бажанні бути вільними та жити у вільній країні.

Стрічка чіпляє не лише своїми історичними фактами, а й зачаровує глядача професійно відтвореною автентикою того часу, костюмами та атмосферою.

“20 днів у Маріуполі”

Режисер: Мстислав Чернов

Це документальний стрічка, яка розповідає про життя Маріуполя у перші тижні російського вторгнення. Режисер і фотограф Мстислав Чернов, фотограф Євген Малолєтка, продюсерка й журналістка Василіса Степаненко потрапили в пастку в оточеному російськими окупантами Маріуполі під час облоги міста в 2022 році.

Не розраховуючи на евакуацію, вони продовжували фіксувати на камеру й документувати злочини росіян і стали єдиними журналістами, які показували правду про війну в Україні усьому світові. Коли не було зв’язку і інформації, вони показували, як день за днем ворог знищує місто Марії. І хоча більшість із кадрів, люди і так бачили у соцмережах, ця стрічка тримає у напрузі до останньої хвилини.

"20 днів у Маріуполі" став найкасовішим документальним фільмом в українському кінопрокаті і першим українським фільмом, який отримав “Оскар”.

Світова прем’єра відбулась на кінофестивалі Sundance, де стрічка отримала приз глядачів. Потому були покази та нагороди ще на 6 фестивалях. За свою роботу українські журналісти отримали Пулітцерівську премію.