Історія головної новорічної ялинки Києва: від забороненої до революційної

На Софійській площі традиційно засвітили головну ялинку країни. Тема цьогорічної локації – “Хоробрі серця”, присвячена захисникам і захисницям України. Ялинку прикрашають іграшки у формі блакитних та жовтих сердець. Кожен відвідувач може забрати з собою одну прикрасу на згадку, зробивши донат.

А як було раніше? Де встановлювали головні ялинки країни і якими вони були, пригадуємо у цьому матеріалі.

1929 рік: Ялинка у шафі

Сто років тому з приходом та встановленням в Україні більшовицької влади новорічно-різдвяні святкування разом з їхнім головним символом – новорічною ялинкою – були визнані пережитками буржуазії і перестали відзначати.

Києвознавиця та головна редакторка видавництва "Варто" Олена Насирова розповідає:

"У 1929 році Різдво оголосили контрреволюційним святом і офіційно заборонили.

Містом ходили пильні комсомольські патрулі, заглядаючи у вікна, чи не горять вогники на ялинках в деяких квартирах, тому що у багатьох будинках продовжували прикрашати "підпільну" ялинку, часто ховаючи її, іноді навіть у шафі".

Справжньою несподіванкою для багатьох стала публікація у головній партійній газеті країни "Правда" статті першого секретаря Київського обкому ВКП (б) Павла Постишева, яка вийшла 28 грудня 1935 року. У ній він звернувся з пропозицією організувати новорічну ялинку у школах, дитячих будинках, палацах піонерів, клубах та інших місцях у різних містах та селах країни.

Але чому такий раптовий розворот, адже ялинка, як символ буржуазних свят не віталася новою радянською владою?

Одна з версій істориків, що така ініціатива тодішньої влади – спроба реабілітуватися після жахливих років Голодомору та підняти свій рейтинг напередодні майбутнього кривавого терору. Постишева взагалі почали іменувати "архітектором дитячої радості".

1936 рік: Перша ялинка на Софійській площі

У 1936 році новорічну ялинку встановили на площі Героїв Перекопу (нині – Софійська площа).

Спеціальною постановою президії Київського облвиконкому фабрики й артілі зобов’язали виготовити у великій кількості ялинкові іграшки, пов’язані з радянською тематикою. Це були аероплани, дирижаблі, танки і нові наконечники у вигляді червоної п’ятикутної зірки замість шестикутної Віфлеємської.

Офіційно розпочалася передноворічна торгівля на ринках та магазинах, а на території нинішньої Софійської площі відкрився ялинковий базар.

Ось спогади киянки Євгенії Демченко, представлені на виставці "Київська ялинка", яка нині триває у Музеї історії Києва:

“Київ тільки визволили від гітлерівської окупації. Я з мамою повернулись з евакуації до рідного міста у свою маленьку комунальну квартирку. Пам’ятаю, то був листопад 1943 року, мені якраз виповнилось шість.

Люди поодиноко бродили вулицями міста, прикриваючи голови від вітру. У місті не відчувалось передсвяткової атмосфери, все було якось сіро і буденно. Я опинилась на Михайлівській площі і там в руїнах одного з будинків знайшла іграшку - дитячого ведмедика. В голодні сорокові роки, коли важко було з усім, я знаходжу іграшку. Хіба це не передріздвяне диво?".

1947 рік: Ялинка серед руїн на Хрещатику

Офіційним свято Нового Року стало у 1947 році, коли указом Президії Верховної Ради СРСР цей день був оголошений вихідним.

Олена Насирова пригадує, що у радянський період новорічну ялинку встановлювали у різних місцях столиці:

"Ялинку встановлювали і на Площі Калініна (нині – Майдан Незалежності), і на протилежному боці від ЦУМу, перед кінотеатром "Дружба", який був на першому поверсі будинку на Хрещатику, 25. Ще були "районні" ялинки. Пам’ятаю їх на майданчику перед універсамом, поруч з кінотеатром "Лейпціг" на Микільській Борщагівці, а ще – на Площі Урицького (нині – Солом’янській)".

70-ті – 80-ті

“У дні шкільних канікул в усіх театрах, палацах і будинках культури для дітей організовували новорічні вистави з подарунками, - продовжує пані Олена, - Батьки намагалися придбати для дітей квитки на новорічні ялинки, зазвичай їх поширювали по профспілковій лінії на більшості київських підприємств”.

Найпрестижнішими вважалися ялинки в Жовтневому палаці, (нині - Міжнародний центр культури та мистецтв) і в Палаці спорту, відкритому у грудні 1960 року.

“З 1970 по 1974 рік я відвідувала новорічні "ранки" в "Жовтневому" палаці та Будинку Офіцерів. І лише один раз була в Палаці "Україна" на новорічній виставі "Білосніжка та сім гномів". Цей похід мені десятирічній найбільше запам’ятався: тоді палац був зовсім новим й надзвичайно сучасним. Сцена, крісла глядацького залу, звук - все справило неповторне враження, а ось сам балет вразив не дуже, бо я його дивилася вже не вперше", – згадує Олена Насирова.

"Дід Мороз, Снігуронька, всі зайчики-козлики, читання віршиків та водіння хороводів біля великої вуличної ялинки мені навіть у молодшій школі здавалися смішними і якимись навмисними, - розповідає Насирова, - Тому мене майже ніколи не можна було залучити до заходів, які очолювали масовики-витівники. Для моєї родини новорічне свято було сімейним, завжди дома ставили ялинку (ніколи – сосну), зустрічали в родинному колі. У батьків був тільки один вихідний, 1 січня, тому ніхто мене на далекі прогулянки не возив", – додає вона.

Ялинка у роки Незалежності: Різдвяна зірка і вертеп

З поверненням Незалежності, у 90-ті роки, на верхівці ялинки встановили Різдвяну зірку, дерево почали прикрашати іграшковими хатками, елементами національного декору та символами української кухні, а також елементами орнаментів.

3 грудня 2010 року тодішній Президент України Віктор Янукович у телевізійному інтерв’ю пояснював ліквідацію наметового містечка підприємців, що протестували проти прийняття Податкового кодексу, необхідністю підготовки Майдану до новорічних свят.

Забувши слово "ялинка", та протягом десяти секунд намагаючись його згадати, тодішній глава держави зрештою промовив російською "йолка", що одразу стало мемом. У деяких роликах швидкість думки Януковича порівнювалася з бігом "стометровки" ямайського легкоатлета Усейна Болта.

Того ж року головна ялинка країни перетворилася на суцільний рекламний об’єкт. Непомітно, але доволі органічно реклама шоколаду інтегрувалася у важливий новорічний символ.

Двотисячні: скандали і Революції

У 2011 році сталося щось на зразок першого скандалу – на Майдані вперше встановили штучну ялинку, яка за формою нагадувала різнокольоровий конус. Не всі це зрозуміли і не всім це прийшлося до вподоби, що спричинило появу перших мемів у соціальних мережах.

"У будь-якій незрозумілій ситуації встановлюй… йолку", - певно, такими міркуваннями оперував Янукович наприкінці листопада 2013 року, коли історія з "йолкою" повторилася та зрештою обернулася проти нього (про його несумісність з цим деревом свідчило також падіння ялинкового вінка у травні 2010 року).

Ялинка на Майдані. 2011 рік

Після силового розгону наметів Євромайдану та жорстокого побиття "Беркутом" студентів, 30 листопада комунальники за вказівкою влади почали встановлювати головний новорічний символ просто у епіцентрі майбутніх революційних подій. Саме тому конструкція недобудованої ялинки була обклеєна національною символікою, політичними гаслами та революційними закликами.

"Революційна" ялинка на Майдані. 2014 рік

Ця ялинка стала символом Революції Гідності, вона встояла під час кривавих подій 18-21 лютого 2014 року і простояла на Майдані до 14 серпня 2014 року. Революційну ялинку зберегли як історичний артефакт, і нещодавно вона стала одним з експонатів виставки "Майдан. Народження мрії. Перший бій" в Українському Домі.

Після того як на Майдані загинули люди, починаючи з 2015 року, новорічну ялинку вирішено було встановлювати на Софійській площі.

І знову не обійшлося без традиційного скандалу: у 2020 році на верхівку ялинки надягли "зачарований капелюх чародійника", який викликав негативну реакцію у деякої частини суспільства. Щойно обрана влада побоювалася будь-яких народних потрясінь та критики та свою адресу, а тому від гріха подалі капелюха прибрали та замінили на Віфлеємську зірку.

Не можна не згадати і першу ялинку періоду повномасштабної війни – 2023 року вона була оздоблена символами української незламності: синьо-жовті кулі, білі голуби, різдвяні янголи, зображення захисника Києва - Архистратига Михаїла. На верхівці міцно зайняв своє місце герб України.