5 історичних будинків Києва, яким загрожує знищення

Щороку в Києві стає все більше “будинків-привидів” з оригінальною архітектурою та яскравим історичним минулим, доля яких залишається невідомою.

Розповідаємо про найвідоміші з них.

Садиба товариства швидкої медичної допомоги

Адреса: Рейтарська, 22
Статус: пам’ятка архітектури й історії
Архітектурний стиль: неоренесанс та готика

У травні 1913 року по вулиці Рейтарській, 22 за проєктом вінницького архітектора Йосипа Зекцера почалось будівництво нового триповерхового будинку для станції швидкої допомоги. З початком Першої світової війни у 1914 році у цьому приміщенні почав діяти військовий шпиталь для поранених. Від центрального залізничного вокзалу до входу у будівлю було навіть прокладено трамвайну колію.

Як стверджував Зекцер, його споруда стала копією будинку швидкої допомоги у Мадриді, а парадні двері, як зазначали згодом фахівці, були зроблені у стилі дверей Палаццо дожів у Венеції. Фасад будинку поєднує у собі неоренесанс та готику, також у архітектурі простежуються риси флорентійського неоренесансу.

У 1933 році Йосип Закцер потрапив під колеса трамваю, за сім років до цього, у 1926 році, такий самий трагічний випадок стався з архітектором Антоніо Гауді, творчістю якого він надихався. Помер він саме у цьому приміщенні, яке зводив. Про містичний збіг обставин у долі архітектора ми розповідали у цьому матеріалі.

За часів Гетьманату у приміщенні розміщалося Міністерство народного здоров’я й опікування України. У 1930-ті роки сюди з Харкова перевели Наркомат здоров’я. У різні часи окрім станції швидкої допомоги тут знаходилися центральна міська санепідемстанція, будинок самоосвіти, статистичне бюро з власним видавництвом тощо. Згодом тут створили Міську клінічну лікарню № 16, де працювали такі видатні медики та науковці як Микола Амосов, Єфрем Ліхтенштейн, Ольга Авілова та інші. Станом на 2003 рік, окрім лікарні, частину приміщення займали Київська медична академія післядипломної освіти і кафедра терапії.

Сьогодні у частині будівлі функціонує Київський міський клінічний ендокринологічний центр, і вона належить до структури МОЗ України. Києвознавець Кирило Степанець нещодавно звернув увагу на занедбаність історичної споруди:

“Використовується лише перший поверх, не зважаючи на те, що горище давно протікає й перекриття можуть рухнути в будь-який момент”.

Садиба Терещенків

Адреса: бульвар Тараса Шевченка, 34
Статус: пам’ятка архітектури місцевого значення
Архітектурний стиль: неоготика

Садибу із номером 34 на тодішньому Бібіковському бульварі збудували у 1874-1875 роках за проєктом архітектора Андрія-Фердінанда Краусса. У 1879 році будівлю придбав Іван Терещенко – відомий київський цукрозаводчик. На той час у будинку було 23 кімнати, плюс кімнати були у сусідньому двоповерховому флігелі, на першому поверсі якого розміщувалися каретна і стайня.

Після смерті Івана Терещенка, у 1903 році, власність перейшла до його вдови Єлизавети. Тут провів свої дитячі роки та юність відомий політик та підприємець Михайло Терещенко.

У 1917 році у цьому приміщенні розмістилося Міністерство шляхів сполучення УНР, а у листопаді 1918 року на таємних зборах представників українських політичних партій було обрано тимчасовий уряд – Директорію УНР на чолі з Володимиром Винниченком.

У радянські часи тут був житловий будинок, а з 1984 року розміщувалися державні установи. Зокрема, в останні роки перед тим, як почалося повне занедбання, тут знаходився ОВІР – відділ віз та реєстрації. У 1986 році будівля отримала статус пам’ятки архітектури місцевого значення, а у 1998 році флігель садиби визнали об’єктом культурної спадщини.

З 2007 року будівля, загальна площа якої становить понад 1000 квадратних метрів, стала належати ПрАТ "Центрелеватормлинбуд". Нові власники зобов’язалися реставрувати садибу. З того часу приміщення на бульварі Тараса Шевченка було закрите для відвідувачів, і поступово руйнувалося на очах містян, з недавніх пір – відвідувачів бару "Білий Налив", літній майданчик якого розміщено по сусідству. Одне зі столичних видань, описуючи нинішній стан будівлі, дало найточнішу його характеристику: “білосніжна неоготика з розбитими шибками”.

У липні 2023 року власник будівлі Олексій Кунгін в інтерв’ю виданню Dsnews.Ua зберігав оптимізм, і наголошував, що архітектурний комплекс буде збережений і повністю відновлений.

12 вересня 2023 року Велика Палата Верховного суду України повернула будинок Терещенків територіальній громаді Києва. Голова правління "Фундації спадщини Терещенків" Олена Терещенко наполягала на обов’язковій реставрації будівлі, а не реконструкції, тобто збереженні її історичного вигляду.

У відреставрованій садибі, за планами Фундації, планують відкрити Музей доброчинності, який міг би поєднуватись з громадським простором. Наразі проєкт музею напрацьовується і має бути представлений меру міста Віталію Кличку.

Бактеріологічний інститут

Адреса: вулиця Амосова, 9
Статус: пам’ятка архітектури
Архітектурний стиль: неоренесанс

Ідея створити у Києві Бактеріологічний інститут стала відповіддю місцевих меценатів на винахід німецьким вченим Емілем Берінгом протидифтерійної сироватки.

Комплекс будівель у стилі неоренесанс звели у 1896 році, а заклад отримав негласний статус "храма науки". Один з корпусів інституту – копія будівлі інституту Луї Пастера у Парижі.

З часом бактеріологічний інститут було реформовано в інститут вірусології, для цього були збудовані нові корпуси, а стара будівля припинила своє існування.

Всередині споруди збереглися унікальні ковані грати, розкішні перила, ліпнина, маршові сходи, скляна стеля-ліхтар, що призначалася для освітлення інтер’єрів.

У 2013 році Київрада надала приватному акціонерному товариству "Біофарма" дозвіл на оформлення землевідводу для двох ділянок на території інституту. Фірма входила до сфери впливу інвестиційної групи UFuture колишнього нардепа від Партії Регіонів Василя Хмельницького.

У грудні 2015 року нерухомість колишнього бактеріологічного інституту зареєстрували на фірму “Аструм Холд”, серед засновників цієї компанії значилися представники компанії A Development. Попри те, що нова компанія взяла на себе зобов’язання відремонтувати та відреставрувати будівлю, до нинішньої пори вона перебуває у занедбаному стані.

За декілька днів до повномасштабного російського вторгнення з’явилося повідомлення від компанії A Development про майбутнє унікальної будівлі: "Незабаром на неї чекає реставрація. Над концепцією нового життя для легендарної будівлі працює досвідчена команда архітекторів AVG".

Та через війну, здається, знову все відклалося.

Будинок Сікорського

Адреса: Ярославів Вал, 15-б
Статус: історична пам’ятка національного значення

Родина професора медицини Університету Святого Володимира Івана Сікорського придбала будинок на Ярвалу у 1885 році. Спочатку це була дерев’яна одноповерхова споруда, а у 1904 році на її місці було зведено триповерхову цегляну. До 1912 року тут жив син професора – Ігор Сікорський, згодом відомий авіаконструктор із світовим ім’ям.

Стверджують, що саме тут він розробляв свої перші моделі гелікоптерів. Сам Іван Сікорський мешкав у цьому будинку до своєї смерті 1919 року.

У 1950-х роках на місці фасадного будинку був збудований готель "Червона Зірка" Київського військового округу. Триповерховий будинок Сікорських разом з готелем перебував у власності готелю "Козацький" Міністерства оборони України.

2000 року садиба передали в оренду на 49 років благодійному фонду "Музей історії повітроплавання і авіації ім. Сікорського", який пов’язують з колишнім нардепом Нестором Шуфричем. Попри зобов’язання фонду відновити будівлю, жодного ремонту вона не зазнала, продовжуючи поступово руйнуватися.

2016 року Київський апеляційний господарський суд повернув будинок Сікорського у власність Міністерства оборони. 13 травня 2021 року в підвальному приміщенні будівлі сталася пожежа.

Виконавча директорка Українського національного комітету Міжнародної ради з питань пам’яток та визначних місць Олена Сердюк у інтерв’ю Радіо Свобода зазначила, що Будинок Сікорського потребує насамперед протиаварійних робіт. Від їхнього результату залежатимуть ймовірність та обсяги реставрації.

У липні 2023 року Міністерство культури та інформаційної політики погодилося передати приміщення садиби на Ярвалу громаді міста Київ.

6 грудня 2023 року набуло сили рішення Окружного адміністративного суду міста Києва, згідно з яким Міністерство оборони має укласти з Міністерством культури та інформаційної політики охоронний договір на будинок Сікорського. У Міноборони мають привести будівлю до належного стану шляхом здійснення консерваційних та реставраційних робіт.

Активісти не раз привертали увагу влади до руйнування Садиби Сікроських і проводили на її території толоки.

Будинок зі зміями та каштанами

Адреса: Велика Житомирська, 32
Статус: пам’ятка архітектури та монументального мистецтва місцевого значення
Архітектурний стиль: європейський модерн

Чотириповерховий прибутковий будинок у стилі європейського модерну був споруджений у 1911-1912 роках на замовлення власниці ділянки Софії Чоколової – дружини відомого київського підприємця та міського діяча Івана Чоколова. Автор проєкту – один із засновників школи київського модерну – Ігнатій Ледоховский.

За планом, будинок був триповерховим з горищним приміщенням над входом. За деякими даними, орієнтовно у 1930-х роках надбудували четвертий поверх.

У радянські часи тут розміщувався гуртожиток та різні державні установи.

2010 року будинок став власністю ТОВ "Акваплаз", у планах якого було переобладнати будівлю на готель, надбудувати поверхи та викопати підземний паркінг. Рівно з цього моменту почався занепад пам’ятки. Через відсутність належного догляду та ремонтів, а також прориви теплокомунікацій під будинком, стіни під ним просіли та значно деформувалися.

У 2015 році КМДА перевела земельну ділянку з державної у комунальну власність, а у 2018 році її здали "Акваплазу" в оренду на 15 років. Після обстеження стану будівлі були проведені першочергові аварійні роботи. Архітектурна майстерня "Arche Vista" розробила проєкт реставрації пам’ятки, і з 2021 року фактично триває реставрація будівлі.

Фото: Антон Короб, Київський КОД, Кирило Степанець, Мапа Реновації, hiddenkyiv.