Як будували Київську ГЕС, яку не змогли зруйнувати російські ракети

Шістдесят років тому, у грудні 1964 року, було запущено перший агрегат Київської гідроелектростанції, яка почала забезпечувати мешканців області водою та електроенергією.

Усі роки з моменту запуску Київської ГЕС періодично виникали чутки про можливе руйнування дамби і затоплення більшої частини міста. А спеціалісти з такою ж періодичністю заспокоювали – дамба здатна витримати серйозний удар і Київ не змиє гігантською хвилею.

Цієї весни російські ракети пошкодили машинний зал Київської ГЕС, але зруйнувати повністю не змогли. Розповідаємо про один з найважливіших енергетичних об'єктів України.

Будівництво, яке почалося із затоплення

У грудні цього року у Київської ГЕС ювілей: рівно 60 років тому відбувся пуск першого гідроагрегата, це сталося 29 грудня 1964 року о 7.40 ранку. Всього агрегатів – двадцять, останній було запущено у 1968 році.

Остаточне рішення про побудову станції було прийняте у 1959 році, станом на той час була вже збудована і повноцінно функціонувала шоста, остання ступінь Дніпровського каскаду – Каховська гідроелектростанція. Того року також мали запускати перший гідроагрегат Кременчуцької ГЕС.

Побудова гідроелектростанції поблизу Києва мала забезпечити мешканців Київщини питною водою та електроенергією, бо населені пункти області у той час ще жили без світла.

Окрема драматична сторінка цієї історії – затоплення великої кількості населених пунктів, без чого побудова станції вважалась неможливою. Історики фіксують, що під воду тоді пішло 92 тисячі гектарів земель Полісся.

За даними порталу “Київщина”, було знищено понад 52 населених пунктів Київської та Чернігівської областей, понад 33 тисячам громадян довелося шукати нове житло.

У період з 1964 по 1966 роки (час, коли заповнювалася штучна водойма) було знищено тисячі пам’яток історії, археології та культури Київського Полісся.

Відомо, що в одному із затоплених сіл – у Старосіллі, розміщувалася літня лабораторія біологічної станції ВУАН, заснована у 1918 році В. Вернадським. А поруч, у Хотянівці, було зібрано етнографічну колекцію, що становила основу етнографічного музею академії наук.

За спогадами очевидців у кожному населеному пункті, що потрапляв до плану затоплення, представники радянської влади проводили загальні збори, де просто ставили мешканців перед фактом: “Їдьте куди хочете”.

Селян, які не хотіли переселятися до останнього, силоміць вивозили у бараки у Старих Петрівцях. Решті компенсували втрату будинків (за свідченнями, суми становили від 500 до 1000 рублів), але нове житло люди мали будувати самостійно.

Як під Києвом викопали море

Для створення Київського водосховища довелося викопати майже 16 мільйонів кубометрів землі. У деяких місцях глибина “Київського моря”, як його стали називати з тих часів, становить 18 метрів.

Для закладання першого бетону станції було перекрите русло Дніпра. За спогадами інженерів, це був один з найяскравіших моментів будівництва.

"Річка, ніби жива, закипала й затихала, натрапляючи на перекриття. Машини, земснаряди, бетонні блоки – усе працювало злагоджено, щоб зупинити потік води”, - згадував будівельник Київської ГЕС Олександр Цимбалюк:

Окремий символ будівництва Київської ГЕС – брандвахти – місця, де мешкали будівельники та працівники гідровузла. Ця своєрідна споруда зовні нагадувала пароплав або дебаркадер заввишки у два поверхи. Всередині брандвахта була гуртожитком з довгим коридором та кімнатами-каютами з ліжком та столом. В одній такій каюті мешкали від 2 до 5 осіб.

Під час будівництва Київської ГЕС застосували багато інновацій: вперше у СРСР використали горизонтальний капсульний агрегат (такі конструкції працювали лише у Канаді та Норвегії). До цього агрегати оберталися вертикально.

Вперше у практиці радянського гідробудівництва будівля ГЕС була об’єднана з бетонною водозливною греблею з двадцятьма водозливами. Сама конструкція станції була зроблена зі збірного залізобетону. Це стало можливим завдяки тому, що поруч був завод, що виготовляв залізобетонні конструкції.

На дні водосховища досі зберігається радіація

Одночасно зі спорудженням ГЕС у Вишгороді, побудували житловий комплекс для гідроенергетиків, поряд були школи, дитячі садки, магазини та їдальні. У 1968 році село отримало статус міста, а вже з 1973 року стало районним центром. Вишгород отримав статус міста енергетиків.

Під час Чорнобильської катастрофи 1986 року Київське водосховище стало певним буфером між Прип’яттю та Дніпром. На його дні осіла велика кількість цезію та стронцію – радіоактивних речовин, які знаходяться на глибині, в мулі. Дослідження Інституту гідробіології показали, що над шаром близько 20 см чистого мулу і радіація на дні водосховища.

Ще до повномасштабної війни екологи звернули увагу на зміну змісту мінеральних речовин у водосховищі. Вода з кожним роком стає солонішою, через що там навіть прижилися деякі морські водорості, а також риба більш характерна для морського регіону: чорноморська тюлька, голка тощо.

Загальна довжина Київського водосховища – 110 км. Сьогодні воно дозволяє регулювати різноманітні кліматичні наслідки: весняні повені, водопілля або засухи.

Крім власне самої будівлі ГЕС, до її складу входять земляні греблі й дамби, бетонна водозливна гребля з двадцятьма водоскидами та судноплавний шлюз. На відстані двох з половиною кілометрів від ГЕС розташована Київська гідроакумулююча електростанція (ГАЕС), призначена для збільшення пікової потужності в енергосистемі України.

Основна функція станції сьогодні – видобування електроенергії та регулювання збалансованості всієї енергетичної системи. Власне, станція допомагає впоратися з вечірнім навантаженням у споживанні електроенергії.

Чи можна зруйнувати греблю Київської ГЕС та затопити Київ?

26 серпня цього року росіяни різними типами ракет та безпілотників атакували Київську ГЕС. Як повідомили після цього топменеджери компанії “Укргідроенерго”, внаслідок обстрілів були влучання та пошкодження, але загроз прориву греблі чи критичних пошкоджень станції не було.

У центрі протидії дезінформації РНБО зазначили, що Київську ГЕС неможливо зруйнувати ракетами, а порівняння з Каховською недоречні, бо та була зруйнована внаслідок підриву зсередини.

Ще до повномасштабної війни у медіа періодично з’явилися апокаліптичні прогнози прориву дамби Київської ГЕС і затоплення Києва. Першою у зоні ризику називали Оболонь, яку за три хвилини нібито має накрити чотириметрова водна хвиля, далі – Троєщина, Поділ та Русанівка, а потім десятки інших населених пунктів.

У вересні 2022 року компанія “Укргідроенерго” зробила офіційну заяву, і назвала подібні прогнози маніпулятивними, а прорив греблі внаслідок ракетного удару – маловірогідним.

На сайті ж Національної академії наук України можна ознайомитися з розлогим прогнозом українських вчених щодо наслідків ймовірної катастрофи. Якщо коротко, то насправді ушкодження та руйнування дамби небезпечне раптовим і неконтрольованим викидом великої кількості води з Київського водосховища, швидким поширенням хвилі заплавою Дніпра, затопленням берегів Києва.

5 фактів про ДніпроГЕС у Запоріжжі, по якій вдарили ракетами окупанти

Анна Григораш 22 березня 2024

Фото: Сергій Половко/wikipedia, пресслужба Каскаду Київських ГЕС і ГАЕС Укргідроенерго, Максим Присяжнюк.