Bla Bla Bar: Іван Семесюк про улюблені заклади
БЖ і Buro 24/7 продовжують спільну серію матеріалів. У рубриці «Мистецтво випивати» на Buro 24/7 відомі люди розповідають про свої стосунки з алкоголем, а в рубриці Bla Bla Bar на БЖ – про те, в яких київських закладах їм п'ється душевніше всього.
Цього разу наш співрозмовник – художник Іван Семесюк.Я по кабаках не ходжу, бо у цьому немає сенсу. У 2013 році «Бактерія» виникла як передмайданне явище-передчуття. Потім у нас там був перев'язочний пункт, розлив «коктейлів молотова». «Бактерія» – це така самоорганізація знизу для художників та інших довбойобів. Тепер у нас є "Барбакан".
Історія із «закритим баром» дуже проста: важко здобути ліцензію на алкоголь. Але зараз у «Барбакана» ліцензія уже є, буде кассовий апарат і ми нарешті відкриємо двері для всіх. Перейдемо від формату «сраки-мотики» до нормального відкритого закладу. Я про це говорю як арт-куратор, а є ще хазяї – Дмитро Жила засновник «Барбакану» як такого. Він зараз служить в полку «Азов», але час від часу інспектує що тут відбувається. Всі його бздять, тому що він стає професійним убивцею.
В певній мірі ми хочемо позбутися мілітарного духу в «Барбакані». У нас такий «постмайданний естетизм». Війна-війною, але формат «кабака» має бути.
Коли тобі 25 років, андеграунд – це ахуєнно. Коли 37 – то може хватіт? Є інші чуваки, котрі вже підпирають і хочуть заняти цю нішу.
В "Укритті« зараз соціал-демократи. Я всіх підорасів та дітей називаю »соціал-демократами", це моя приватна думка. Але я би туди сходив, цікаво подивитися, що там.
Коли тобі 25 років, андеграунд – це ахуєнно. Коли 37 – то може хватіт?Я вже олдовий чувак, мої улюблені місця – де п'яний спав. Це найважливіші точки зборки. І БЖ – це одне з основних. Я там в кущиках ночував і взагалі багато чого пережив. Гітарноє випадєніє, наприклад. Грав там на гітарі білоруських повстанських пісень.
В «Подольчик» я не ходив, це більш богемна тема. Для людей зі спеціальним поняттям про богемність. Наприклад, для художників, які люблять тусити з соціальним дном. Я пролетарій від мистецтва. І на відміну від цих художників працював на стройках і знаю нутро цих людей, нічого цікавого в них немає. Я не хочу бухати з умовними грущиками, на мій смак вони просто дегенерати.
На БЖ колись була «Яма» – підвал на перетині Великої Житомирської і Володимирської формату «сосичона» (зараз такого взагалі немає). Під кінець 1990-х там сиділи упирі та бандити.
Ми якось думали, що можна для хіпстерів зробити «інтернет-кафе», як раніше були. Поставити пару олдових компів, і за 50 гривень люди могли б рубитися в 8-бітні ігри та слухати на кассєтніку «Інтернаціонал» яку-небудь групу a-ha.
Я вже олдовий чувак, мої улюблені місця – де п'яний спав. Це найважливіші точки зборки. І БЖ – це одне з основних.Під Академією у нас була хуячечна. Там можна було купити трьохлітрову банку самогону, закатану як помідори. А поруч «Джокер» – отрижка 90-х. Коли там сидів, враження було, ніби зараз як в «Бандитському Петербурзі» вийде Віктор Палич Говоров по кличці «Антибіотик».
