БЖ і Buro 24/7 продовжують спільну серію матеріалів. У рубриці "Мистецтво випивати" на Buro 24/7 відомі люди розповідають про свої стосунки з алкоголем, а в рубриці Bla Bla Bar на БЖ – про те, в яких київських закладах їм п'ється душевніше всього.

Цього разу наш співрозмовник – бренд-шеф Fozzy Group  італієць Марко Черветті.

У закладі для мене найголовніше – спілкування, тому я ходжу туди, де можу зустріти однодумців і людей зі схожими інтересами. Я ніби як і кухар, але мені не цікаво спілкуватися з іншими кухарями. У більшості з них спостерігається відсутність культури та неймовірний нарцисизм. Відсутність культури – від того, що вони все життя різали цибулю, вибирали ножі, не виділяючи час на читання хоча б однієї книги. А нарцисизм від того, що вони живуть в маленькому світі, якому віддають всього себе.

Я дуже люблю ходити в... можна сказати "Торф"? Чи його не існує? Це такий собі закритий заклад, якого немає, але насправді він є.

Люблю "Бармен Диктат". Це дійсно великий бар, я там завжди перебуваю в курилці, тому що вона маленька і можна курити – це дві речі, які я дуже ціную.

Люблю ходити до ресторанчика мого друга, який називається Mamakota. Величне місце. Оскільки я тут порівняно недавно, то прагну дізнатися більше про українські традиції. У Mamakota я пробував напевно кращу медовуху та хріновуху в своєму житті. Вони її самі готують.

Оскільки я тут порівняно недавно, то прагну дізнатися більше про українські традиції.

В "Klukva&Brukva" моєї приятельки Віки Пархоменко я пробував незвичні для мене речі, різні настоянки. Особливо мені припали до смаку ягідні.

З великим задоволенням спостерігаю за тим, що в Києві розвиваються мікропивоварні. У Syndicate beer & grill самі варять пиво, до того ж дуже непогано.

Поруч з моїм будинком на Великій Житомирській є маленька пивнушка на п'ять столиків, називається "Мрія". Дуже специфічне місце (сміється), нагадує мені кабаки в Венеції. Мені в них подобається більше сама атмосфера, ніж пиво: трилітрові банки, сушена риба й галасливі розмови.

На Подолі теж є секретне місце, якого не існує, яке мені теж подобається – "Барбакан". Він не як "Торф", а простіший, більш подольний.

У мене в Венеції є свій маленький шинок. Не тому, що я так захотів, а тому що у Венеції всі такі. У таких місцях відбувається своє природне життя з природними людьми.

У мене в Венеції є свій маленький шинок. Не тому, що я так захотів, а тому що у Венеції всі такі.

Нещодавно виявив для себе "Віан" і став туди ходити. Це якраз винна тема. І ще в "Мама Манана" дуже хороший вибір грузинських вин, варто туди ходити хоча б тому. Там є 7-8 відмінних позицій, які важко знайти у вільному продажу.

Pink Freud – відмінне коктейльне місце, напевно, найкраще з тих, що я знаю в Києві. І ще "Паровоз". Ці заклади хороші, але не залишають найбільшого враження. Там все в порядку, якісно і так далі, але я все одно люблю маленькі забігайлівки.

Продовження розповіді Марко про його ставлення до вина, італійські традиції й про те, навіщо запрошувати на сліпі дегустації випадкових людей – читайте в рубриці "Мистецтво випивати" на Buro 24/7.

 

Фото: БарменДиктат, Positano