В Україні видали першу книгу для дітей із дислексією. Її створила письменниця Катерина Єгорушкіна. Книжка присвячена екотематиці та надрукована спеціально розробленим шрифтом Antidyslexia.

БЖ поспілкувався з Єгорушкіною та дізнався, як створювалась історія собаки Арчі.

Як у вас з'явилася ідея видати таку книгу?

“Арчі” ‒ це перша українська книжка про сортування сміття. Власне, написала я цю казку у 2017 році, і того ж року вона побачила світ у невеличкому видавництві при Екобюро УГКЦ.

Книжка мала значний успіх, тож через рік її було перевидано вже більшим накладом. А ще через кілька місяців до мене звернувся канадський видавець Алекс Мінтц з ідеєю видати невеличкий наклад для діток із дислексією. Оскільки сюжет екоказки “Арчі” досить простий, ми вирішили, що ця книжка чудово підійде тим, хто починає самостійно читати. Погодивши намір з художницею та попереднім видавцем, ми розпочали роботу над виданням.

Чому цю книжку легше читати дітям із дислексією? Шрифт було винайдено спеціально для неї?

За різними даними, труднощі з розпізнаванням візуальних символів мають від 10 до 20% людей. Частина з них страждають на дислексію. Схожі літери можуть плутатися, крутитися, стрибати чи ставати тривимірними. Раніше таким людям було вкрай важко навчитися читати й писати, однак тепер є багато засобів, які дозволяють це зробити. Один із них ‒ спеціальний шрифт Antidyslexia, розроблений нідерландським дизайнером Крістіаном Буром, який сам страждав на дислексію. Кириличну версію цього шрифта створив Алекс Мінтц і його команда.

З-поміж особливостей цього шрифта: літери мають потовщення в нижній частині, тому сприймаються більш стабільними, не крутяться; кожна літера унікальна, тому схожі літери дитина не сплутає, навіть якщо в її сприйнятті вони перевернуться; особлива відстань між літерами, словами та рядками.

Наразі маємо чудові відгуки від батьків наших маленьких читачів: шрифт справді працює і полегшує процес читання.

Чи плануєте видавали ще такі книги?

Сподіваюся, серія поповниться книжками інших українських авторів. Принаймні, в Алекса є план-мінімум: видати сто книжок для дітей і підлітків із дислексією. Наразі це невеличкі наклади під замовлення батьків і педагогів. Маю надію, що з часом долучаться меценати і книжки потраплять до бібліотек.

Чому обрали тему екосвідомості?

Я вважаю, варто писати про те, що відчуваєш важливим. Тоді слова і сюжети самі виринають з несвідомого. Я давно цікавлюся захистом довкілля. Ще студенткою одночасно вступила на дві спеціальності: філологія та екологія, врешті-решт обравши першу. Та жити в стилі еко може кожен. Для цього не потрібно особливої освіти. Достатньо любити нашу землю і цікавитися способами зменшити свій негативний вплив на довкілля. Один із таких способів ‒ сортувати відходи. Власне, коли моя книжка про Арчі пішла до друку, у нашому містечку ‒ Вишгороді ‒ саме запустили пілотний проєкт сортування сміття. Це було якесь диво! Зникла необхідність везти відсортоване на інший кінець міста, а натомість можна просто винести у спеціальні контейнери біля кожного будинку.

Окрім того, я проводила багато навчальних зустрічей-презентацій "Арчі" у школах, бібліотеках, навіть у великих компаніях. Діти дуже швидко вчаться і потім долучають батьків до теми сортування.

Взагалі у багатьох моїх книжках виринає тема екосвідомості: то каштанчик Штанько бореться з вирубкою міського скверу, то жучки розповідають, що не варто палити стерню та скільки живого гине на тому ґрунті... Маю також кілька невиданих рукописів, тож сподіваюся, незабаром вони побачать світ.

Чи могли б ви більш детально розказати про сюжет?

Якщо коротко, то на березі моря разом із дідусем жив песик Арчі. Він навчився збирати сміття на пляжі та виловлювати пластикові пляшки з моря. Надвечір разом із дідусем вони відвозили цей "улов" до пункту сортування сміття. Та одного разу стається халепа і Арчі вже не може збирати сміття. Натоміcть його ідею підхоплюють діти.

Як бачите, все просто, але з любов’ю. Такі книжки дітлахам запам’ятовуються. Ілюстрації Олени Власюк чудово підкреслили настрій книжки, а купа сміття, яку вона зобразила, виявилася напрочуд естетичною.

Чи плануєте видавати схожу книгу для дорослих?

Я не видавець, та сподіваюся, читачі надихнуть Алекса на такі видання. Наразі можна встановити цей шрифт у себе на планшеті і таким чином полегшити собі читання.

Знаю, що у США та Канаді багато книжок спеціальним шрифтом для людей із дислексією, та в нас лише починається робота в цьому напрямку.

Сподіваюся, ми все більше поважатимемо особливості одне одного, і всі, хто відрізняється від стандарту ‒ будуть почуті та матимуть змогу розвинути свої таланти. У тому числі, талант читача.