Снікерхед-культура виникла у США в 80-х. Снікерхедами називали колекціонерів і торговців кросівками, які стежили за всіма новинками в індустрії і знали, як відрізнити підроблену пару від справжньої.

У 2000-х мода на кросівки почала проникати в Україну, й відтоді снікерхед-рух стає все популярнішим.

Київські магазини влаштовують розіграші на покупку лімітованих моделей кросівок, сотні охочих дістати новинку шикуються в живі черги, а щасливі власники нових пар прямо на місці перепродують їх з великою націнкою.

Ми поговорили з київськими колекціонерами кросівок про те, як з'явилася українська снікерхед-культура і як на неї вплинули субкультури та секонд-хенди. А також попросили їх показати найкрутіші моделі з особистих колекцій.

Олександр Саттаров, співзасновник DTF Magazine і фестивалю вуличної культури Don’t Take Fake, бренд-консультант

Звідки взялися снікерхеди

Перші неусвідомлені прояви цієї культури в Україні були ще в 90-х. Коли я у своєму магазині продавав кросівки Asics Gel чувакам, яким було за 40, вони говорили: "Блін, я продавав схожі моделі в 90-х на ринку", — тобто для них ці штуки вже тоді щось значили.

Я вважаю, що на формування сучасного українського снікерхедства сильно вплинули інтернет і соціальні мережі, тому що там відбувається злиття всього на світі. У соціальних мережах завжди можна було швидко знайти ком'юніті за інтересами і подивитися на круті кроси. Взагалі на популяризацію класних кросівок у нас сильно вплинув Instagram.

Всі наші теми схожі на західні, але зі своїм українським колоритом. Наприклад, на вуличну моду у нас впливає секонд-хенд.

Мені це ніколи не подобалося, але навіть я стежив ВКонтакті за людьми, які перепродавали круті речі з секондів, адже іноді там зустрічалися дійсно класні штуки.

Про свою колекцію

У мене 70 пар кросівок. Вони у мене в шафах, на полицях і в коробках. Купую тільки ті моделі, які подобаються саме мені, а не якісь популярні. Я зрозумів, що у мене багато кросівок, коли почав віддавати якісь кроси друзям.

У кросівках мені подобаються різні дизайнерські ідеї та підходи, естетика і матеріали. Для мене первинним завжди було не те, наскільки це популярно, а саме розуміння того, як працює ця індустрія.

Моя перша любов до бренду — це Nike, любов до різних кросів прийшла разом з Reebok, а зараз я часто ходжу в "адіках". Люблю Adidas NMD і Ultraboost, але при цьому рідко розлучаюся з Air Jordan або різними Nike Dunk.

Про снікерхед-культуру в Україні та світі

Субкультура снікерхедів переросла у світову моду, тому що будь-яке явище рано чи пізно перетворюють на індустрію. Снікерхедство — це бізнес, заснований на культурі.

Спочатку світові бренди починали розуміти, що у них є по-справжньому іконічні продукти. Потім навчилися правильно експлуатувати культуру для бізнесу.

Одним з перших брендів, який зрозумів, що без культурного бекграунду люди не будуть вболівати і переживати за продукт, був Nike.

У 2010-му, коли я працював у офіційного дистриб'ютора Nike в Україні, ми вирішили просунути модель Nike Dunk і придумали івент Dunk Attack — продаж "данків" по 599 грн. Черга в магазин утворилася за годину до відкриття.

Ми штовхали цю культуру в Україні, як могли — приходили до начальства Nike і пропонували привезти конкретні круті моделі, а вони нам говорили: "Ні, хлопці, це не буде продаватися у нас".

Часто наші зірки представляють якісь бренди, але насправді не в темі культури, а більше піддаються хайпу і впливу моди. На Заході ж селебрітіз усвідомлюють, що носять. Це створює велику різницю між українською і західною культурою.

Ігор Кузнєцов, засновник магазину вінтажного взуття Quickstrike

Про початок захоплення

Я почав продавати кросівки, коли мені було 16 років. Жив тоді у Каневі і якось поїхав до Черкас, щоб купити сумку на секонді. Сумку так і не знайшов, але купив нові кеди Vans без коробки за 30 грн.

Повернувся до рідного Канева, зайшов у натовп і сказав: "Пацани, кому потрібні нові Vans за 90 грн?", — і майже одразу продав.

Ось з того моменту і понеслося. Я почав шукати круте взуття. Знаходив і продавав різні моделі Nike AirMax, ACJ тощо.

Наразі я вже 8 років займаюся кросівками. За цей час продав близько 4 тисяч пар, а знімки крутих кросівок тримаю в особистих фотоархівах. З усього проданого близько 300 пар були дійсно рідкісними та унікальними.

Про секонди

У 2011 році я ходив вранці на привози і стояв у чергах з бабусями та футбольними хуліганами — тоді в тренді були старі Reebok і Adidas, за якими полювали "навколофутбольщики". Ось такі були тренди.

Згодом хулігани почали знаходити і перепродавати взуття і одяг, пов'язаний з вінтажним хіп-хопом — в якийсь момент у них з'явилися не тільки фанатські речі Stone Island, але й вінтажний Stussy і навіть стильний Billionaire Boy's Club.

У цих чергах і товкучках в якомусь сенсі і зароджувалася українська версія снікерхед-культури. Я і сам не помітив, як багато з "навколофутбольних" чуваків почали торгувати крутими речами. Мені досі незрозуміло, як футбольні хулігани зв'язалися з хорошими кросівками, але вони явно зробили певний внесок у розвиток снікер-культури. Саме вони почали масовий продаж вінтажних речей через соціальні мережі.

Про свою колекцію

Збирати особисту колекцію я почав з 2014 року. Дуже швидко набралося 32 пари кросівок. Я виставляв їх у ряд в коридорі, тому що тоді у мене навіть не було шафи.

Потім я почав активно по черзі зношувати всі пари, щось викидав, щось продавав. Зараз у мене всього 11 пар, у моєї дружини Насті — 20. Мої снікери займають одну полицю, а її — три.

Останнім часом ми практикуємо sole swap [пересадка підошви з однієї пари взуття на іншу — БЖ]. Як правило, ставимо підошву сучасних моделей на вінтажні верхівки.

Для снікерхедів вінтажна верхівка кросівка набагато цінніша за будь-яку підошву. Я точно ніколи не продам свій перший "свап" — верхівка від Nike AirMax 94, а підошва — від Nike Zoom Equilibrium 96.

Моя улюблена пара — це вінтажні Nike Air Levity 1998. Улюблена пара Насті — дивні Adidas, які зроблені як кросівки, а збоку відкриті, як сандалі. Круто виглядають, ми досі не можемо визначити, що це за модель, тому що у неї немає ніяких розпізнавальних знаків.

Ми ходимо в кросах цілий рік, навіть взимку, в сніг і мороз, тому що хороші кросівки — не менш щільні, ніж більшість черевиків.

Хороші снікери можна поєднувати з чим завгодно, можна ходити в одній і тій самій парі, але це завжди буде виглядати по-різному, якщо підбирати інший одяг.

Про снікерхед-культуру

Вся сучасна снікерхед-культура розгойдується разом з музичною індустрією і ЛОМами. Як народжується хайп? Який-небудь Каньє Уест взуває експериментальні кросівки, викладає фотку в Instagram, це лайкають мільйони людей, і понеслась! В основному хайп виникає навколо хіп-хопу.

Наприклад, чому останнім часом раптом стали популярні вінтажні Nike AirMax 97? Все просто: британський грайм-репер Skepta зробив колаборації з Nike, вони разом перевипустили і освіжили стару модель. Насправді ж, ця модель була крутою завжди, тому що в основі її дизайну — силует японського локомотива і обтічні лінії від носка до п'яти.

Раніше було складніше, але цікавіше, тому що не було інтернету, люди об'їжджали Штати автостопом у пошуках крутих кросівок.

Ми продовжуємо цю традицію і зараз.

Мені не подобаються нові моделі кросівок, тому що це абсолютно інша течія. Я вважаю, що трушна снікер-культура пішла від вінтажу. Я й сам ношу і продаю тільки вінтаж.

Дмитро Дібрівний, співзасновник снікерхімчистки Sneaker Mate Kyiv

Про початок захоплення

Інтерес до крутих кросівок був завжди, але культура снікерхедів почала зароджуватися відносно нещодавно. До 2009-2010 року українські субкультури подорослішали, вийшли на новий рівень і почали поступово формувати українську снікер-культуру.

Снікерхедство — це синтез різних субкультур і стилів мислення.

Бі-бої, стрітболлери, графіті-райтери, скейтери та футбольні фанати — всі вони сприяли появі хороших снікерів у країні, тому що кожна субкультура несла свою культуру кросівок і свої запити.

Танцюристи шукали Nike Cortez і Puma Suede, райтери — вінтажний Adidas, баскетболісти — Air Jordan, а скейтери — Fallen або Nike Skateboarding. Потім у багатьох з'явився інтернет, відкрився ринок колаборацій різних брендів.

Розвиток снікерхед-культури — це ланцюгова реакція. Спочатку субкультури позначали попит, потім підтяглася музична індустрія, а пізніше стався ще й бум секонд-хенду.

І тільки потім до українських представників великих брендів дійшло, що тут люди хочуть чогось більшого, ніж одягати кросівки під спортивний костюм у вихідні. Таким чином люди неусвідомлено продиктували рітейлерам те, що їм слід привозити. Ну а потім завдяки хайпу все це набрало обертів і стало масовим.

Про свою колекцію

Я не люблю афішувати свою колекцію, тому що у мене 60 відібраних пар кросівок. Серед них є пари, які я ніколи не взував і взувати не буду, тому що вони ексклюзивні.

Моя найулюбленіша пара — Adidas ZX Ian Brown. Це чорний кросівок із золотим портретом та ініціалами фронтмена гурту The Stone Roses Іана Брауна. Мені пощастило купити їх на eBay всього за 120 доларів.

Якщо я в них вийду на вулицю, ніхто навіть не зрозуміє, наскільки це круті кроси. Мало хто знає, хто такий Іан Браун або дизайнер Казукі Кураіші. Для всіх це просто Adidas ZX — у цьому весь кайф.

Історія така: Іан Браун часто їздив до Японії і був одним з перших, хто привіз японський дизайн до Європи. В Японії він знайшов дизайнера Казукі Кураіші. Познайомив його з хлопцями з Adidas, і разом вони зробили окрему лінійку Adidas Originals by Originals від Kazuki Kuraishi. Кожна річ у ній створена з "японською уважністю" і педантичністю.

Про снікерхед-культуру та хайпбістів

Хайпбісти [ті, хто переслідують тренди — БЖ] — теж снікерхеди. У них багато кросівок. Вони знають, чого хочуть, сильно переймаються. Так, мало хто з них розбирається в культурі та її особливостях, але завдяки ним снікерхедство стає вигідним бізнесом в Україні.

Багато людей досі вважають субкультури маргінальним і тимчасовим явищем. Насправді ж вони продиктували масами безліч речей, за якими ми зараз спостерігаємо у світовій індустрії моди, музики та спорту.

Фото: Віталій Юрасов, з особистих архівів героїв, а також styleinsider.