Лайфхак: Як вмістити все своє сміття за рік у літровій банці
32-річна киянка Тетяна Євлоєва вже 3 роки живе, майже не продукуючи сміття. Усі її відходи за рік вміщаються у літрову банку. У ній – чеки, пластикові картки, етикетки від одягу, наклейки з мікрочіпами з книжок, монтажна піна.
Тетяна є послідовницею руху Zero waste. Вона майже нічого не купує в упаковці, за продуктами ходить на ринок з власною тарою, вдома має компостне відро, а решту сміття здає на переробку.
Ми поговорили про те, навіщо жити без відходів і як до цього прийти.
Три роки тому мені трапився відеоролик про життя родини Беа Джонсон (засновниці руху Zero waste – БЖ). Я подумала: за таким стилем споживання – майбутнє. Багато з того, що практикувала Беа, я теж робила, але називала це не Zero waste, а «здоровий глузд». Єдине, чого я не могла зрозуміти, так це чому в Беа за рік була всього одна баночка сміття, а я кожні два-три дні виношу кілька 35 літрових пакетів органічних і неорганічних відходів. Тоді почала думати, що можна змінити у моїй споживацькій поведінці. 
Коли тут буде так само ідеально, як за кордоном, тоді я буду робити все правильно, а до того часу буду скаржитися на життя у Facebook.Так само думала і я про Беа Джонсон. Що в США утилізувати сміття простіше, там усе для цього пристосовано і їй зовсім не потрібно напружуватися із Zero waste життям. Разом з тим з’явилося бажання зробити хоч щось. Я подумала: якщо я бодай трішечки скорочу обсяг сміття, яке продукую, то це вже краще, ніж не робити нічого.
Я знаю, що обрана мною їжа – якісна, у потрібній мені кількості, а не куплена, бо мені хочуть продати її по акції, чим більше, тим краще. До прикладу, шоколад хорошої якості не коштуватиме стільки ж, скільки шоколадний батончик у супермаркеті. Краще купити солодощі на вагу у свою тару і точно знати, що ви їсте і не отримаєте цукровий діабет.
Медичні відходи я здаю компанії-утилізатору "Екологічні інвестиції". Раз на кілька місяців вони проводять акції і приймають ртутні лампи, термометри, стару електроніку й лако-фарбові вироби, в тому числі, небезпечну для природи пофарбовану деревину. 
Грибок у ванній можна почистити не розведеним оцтом. Засіб для прання зробила сама: господарче мило, кальцинована (або господарча) і харчова сода. У якості ароматизатора можна використовувати ефірну олію. Замість ополіскувача – оцет або лимонну кислоту.
Нас змусили повірити, що потрібен мільйон засобів для всього на світі: для вікна – один, для дзеркала – інший.Насправді, все легко відмивається оцтом – і вапна й іржа у ванній, і плита з раковиною на кухні.
Деякі марки косметики мають упаковку, яку можна утилізувати. А маленькі крафтові виробництва іноді приймають тару на повторне наповнення, як варіант – бренд "Зозулька". В одного крафтового виробника купую мило з оливкової олії без упаковки. Воно чудово заміняє гель для умивання і гель для душу, інколи навіть шампунь.
Волосся можна помити дігтярним милом, але після нього воно страшенно смердить. Якщо потім помити сумішшю води з яблучним оцтом, то запах майже зникає.Гірчичний порошок дуже сушить шкіру. Багато народних рецептів з виготовлення натуральних шампунів часто недоговорюють, що після миття волосся може бути масним і не дуже гарним. Рятує той самий яблучний оцет.
Уся моя «сортувальна станція» вміщується у шафці під раковиною: кошик для металобрухту, для паперу, для змішаних відходів, компостер. І лише раз на півроку, інколи на рік, я маю потребу здавати відходи.
Раніше у мене ще був великий паперовий пакет з чеками (термопапір, токсичний матеріал, що потребує спеціальної утилізації) та старими пластиковими картками.
Чеки та картки я здала на високотемпературну утилізацію (послуга платна), решту лишила, щоб подивитися, чи вистачить цієї баночки ще на один рік.
Наскільки я знаю, з такою баночкою в Україні більше нікого немає. Шкода, мені було б цікаво порівнятися. 
Певний час у чоловіка були дорікання, що Zero waste займає дуже багато мого часу. Але старі звички жили з нами кілька десятиліть і за секунду ми їх не змінимо. Пізніше проблеми зникають, і це не займає часу, а навпаки його економить. Немає непотрібної біганини, звичок, без яких нам і так добре, речей, які ми збирали замість просто позбутися і не перекладати їх постійно з полиці на полицю.
Мало хто готовий сприйняти ідею, що доведеться щось змінити та працювати із собою.Зазвичай всі хочуть продовжувати жити у той самий спосіб і щоб «еко» робилося само собою. Для зручності купуватимуть одноразові речі, і щоб пункт прийому вторсировини був через кожен метр, адже дуже важко зібрати і донести на сортувальну станцію.
Культура одноразових речей привчає нас до того, що покупки не потрібно планувати з урахуванням тієї тари, що ти маєш. Усе запаковане і сприяє імпульсивним споживацьким рішенням, більшість з придбаного потім викидають. Це не тільки затрата ресурсів природи, але й людських фінансів.
Така культура заважає нам розуміти, що нам дійсно потрібно, оскільки кожен товар є результатом роботи маркетологів.
- Спочатку відмовся від того, що тобі не потрібно
- Скороти кількість того, що тобі потрібно
- Скористайся повторно тим, що ти вже маєш
- І лише на останньому місці recycle (переробка)
Раджу не намагатися змінити все й одразу, бо ваше життя і ваш стиль споживання – це результат ваших звичок.Це все одно, що прийти до спортзалу і взяти найбільшу штангу. Ви надірветеся і більше ніколи туди не повернетеся.
Думайте про кожну придбану річ як про вашу особисту відповідальність: яка її подальша доля, як її утилізувати в майбутньому. З таким підходом починаєш нагрібати набагато менше мотлоху.Фото: Зелена школа, Київська сотка, Tetiana Evloeva, Скворечник - Кафе на деревьях, Життя без Сміття - Life Without Trash
Читайте частіше:
