7 українських фільмів, які варто подивитися в онлайн кінотеатрі Довженко центру
Нещодавно Довженко центр презентував онлайн кінотеатр на якому вже доступні 45 українських фільмів різних періодів – починаючи з 20-х років минулого століття і до 90-х. Згодом кількість фільмів доступних до перегляду планують збільшувати, адже наразі стрічки відцифровують, щоб їх можна було б подивитися у гарній якості.
Керівник науково-програмного відділу Довженцо центру та кінознавець Станіслав Битюцький розповів БЖ, які українські фільми варто подивитися, аби відкрити для себе український кінематограф.
"Земля", реж. Олександра Довженка
2 місце у рейтингу найкращих фільмів в історії українського кіно
Фільм знятий у 1930 році та є яскравим представником німого українського кіно. Як розповідає Станіслав, стрічка, незважаючи на стереотипи та упередження, увібрала в себе все найкраще, що було в німому кіно, як українському, так і в світовому.
Молодий комуніст Василь привозить з міста трактор і переорює межі “на куркульських нивах”. Проте звичайна історія класової боротьби у “Землі” переростає в універсальну філософську притчу про життя та смерть. Простий сюжет “Землі” розкриває історію українського села та партійної боротьби за впровадження колгоспів наприкінці 1920-х років.
Ця авангардистська стрічка була заборонена через 9 днів після виходу в прокат і породила чимало контроверсійних тлумачень. Критиків обурювала політична недалекоглядність Довженка, адже добробут українського села породжував питання щодо доцільності вставання до лав колгоспів, а зображувана тілесність у деяких сценах сприймалась як неприйнятна поведінка для радянської людини.
Сучасний музичний супровід для “Землі” створив український етно-хаос гурт “ДахаБраха”, музика якого переорієнтовує акценти “Землі” з ідеологічних на загальногуманістичні.
"Шкурник", реж. Миколи Шпиковського
31 місце у рейтингу 100 найкращих фільмів в історії українського кіно
Дана стрічка теж є представницею німого українського кіно, знятою у 1929 році. Особливу увагу кінознавець акцентує на красі фільму та на тому, що він є прикладом ранньої української комедії. Навіть на сьогоднішній день стрічка має доволі цікавий вигляд, а ще в ньому можна знайти паралелі з сучасністю.
Фільм є екранізацією оповідання Вадима Охременка “Цибала”. Головним героєм є "нейтральний обиватель” Аполлон Шмигуєв, який чхати хотів на всі ідеології, боротьба між представниками яких точиться на вулицях Києва. У пошуках вигоди він стає спочатку на сторону червоних, потім білих, а згодом “нейтральних” військ. Шкурник скрізь отримує статуси і посади завдяки своїй гнучкості і вмінню пристосовуватись. Його партнером і основним транспортним засобом у цьому роуд-муві є верблюд. Чоловік випадково стає його погоничем і верхи на ньому подорожує Україною.
В онлайн кінотеатрі Довженко центру фільм демонструється із сучасним музичним супроводом — саундтреком від польського композитора Марчина Пукалюка.
"Вечір на Івана Купала", реж. Юрія Іллєнка
33 місце у рейтингу 100 найкращих фільмів в історії українського кіно
Цей фільм відноситься до періоду поетичного кіно, який є другим ключовим періодом в українському кінематоргафі після 1920-х років. Стрічка знята у 1968 році. Кінознавець Станіслав Битюцький наголошує, що цей фільм змінює уявлення про те, що собою являло поетичне кіно і, яким є класичне українське кіно. Адже цей фільм є досить дивним за монтажем, чим нагадує кліп MTV.
"Стрічка має неймовірну візуальну палітру – це просто візуальний шедевр, його навіть спочатку незвично дивитися. Але це приклад того, наскільки наше кіно було сміливе і не схоже ні на що", – додав Станіслав.
Молодий селянин Петро закохався у доньку свого хазяїна, і вона відповіла хлопцю взаємністю. Дізнавшись про це, батько дівчини відмовляється віддавати її заміж за батрака та знаходить доньці багатого наречного. З горя Петро йде в шинок, де зустрічається з Басаврюком, козаком-характерником, а можливо і самим дияволом. Басаврюк пропонує Петрові страшну угоду, яка має допомогти хлопцеві одружитись з коханою.
В основу сценарія фільму "Вечір на Івана Купала" покладено однойменне оповідання Миколи Гоголя. Вже на початку фільму у титрах Юрій Іллєнко попереджає глядача, що його версія "Вечора…" увібрала різні варіації українських казок і зберегла лише мотиви літературного першоджерела. Режисер перетворює оповідання на кілька сторінок про невідворотність покарання за вчинене зло на масштабну і складну розповідь про трагічну історію України.
"За двома зайцями", реж. Віктора Іванова
17 місце у рейтингу 100 найкращих фільмів в історії українського кіно
Досить популярний український фільм, знятий 1961 року. Але тим, хто його ще не бачив кінознавець Станіслав Битюцький дуже радить до перегляду.
Цирульнику Свириду Голохвостому-Голохвастову не бракує світських амбіцій, але хронічно не вистачає грошей, тому він шукає вигідного шлюбу. Його вибір — "по-загранічному образована" Проня Прокопівна з 10 тисячами приданого, але насправді його серце гучно "шкварчить" від скромної красуні Галі. Розв’язку цього абсурдного любовного трикутника побачить весь Поділ разом з Кожум’яками.
Фільм планувався як чергова пересічна постановка із безпечним сюжетом з підручника-хрестоматії, однак "Зайці" отримали несподівано щасливу глядацьку доля. Щоправда, весь Союз, включно з УРСР, багато років передивлявся фільм у російськомовному дубляжі. Оригінальну українську доріжку було знайдено у Маріуполі та відновлено у 2010-х за сприяння Довженко-Центру.
"Каміний хрест", реж. Леоніда Осики
5 місце у рейтингу 100 найкращих фільмів в історії українського кіно
Станіслав Битюцький розповідає, що цей фільм свого часу не вийшов за межі радянського союзу і тому про нього мало хто знає за кордоном, але це фільм, який порівнюють за своїм візуальним впливом та майстерністюю з фільмом "Тіні забутих предків". Хтось навіть ставить "Камінний хрест" вище.
"Це дійсно візуальний та смисловий шедевр і один з найсильніших, найстрашніших та найкрасивіших фільмів в історії українського кіно", – запевнив кінознавець.
Сценарій до фільму 1986 року написаний на основі двох новел Василя Стефаника "Камінний хрест" та "Злодій". Напередодні від’їзду старого Івана Дідуха з глухого покутського села до Канади до нього на подвір’я пробирається грабіжник. Іван затримує крадія і разом із сусідами влаштовує тому нічний суд. За звичаєм покарання за такий злочин — смерть. Каяття злодія розчулює Івана, але не діє на інших суддів. В іншій новелі фільму той самий герой, старий Іван, перед еміграцією встановлює на пагорбі камінний хрест на прощання зі своєю землею, горем і домом. Він збирає на проводи усе село і замовляє за собою, ще живим, панахиду.
"Оберіг", реж. Миколи Рашеєва
Фільм знятий у 1991 році та, на думку Станіслава, є унікальним прикладом химерного та містичного кіно, яке розповідає про те, як люди переходили від життя у радянському союзі у нове в життя.
Історія двох друзів дитинства з далекого поліського села, які перебралися до Києва у пошуках кращої долі. Петро швидко досягає кар’єрного успіху, у той час як Андрій задоволений своїм місцем на роботі і "рослинним способом життя". Усе змінюється після раптової загадкової смерті Петра. Андрій продовжує його справу, стрімко занурюючись у професійне і особисте життя свого попередника, який навіть після смерті не відпускає свого товариша.
“Оберіг” знятий за мотивами повісті Володимира Дрозда "Самотній вовк" і є одним з рідкісних горорів в історії українського кіно. Фантасмагоричні події фільму відбуваються на Поліссі і в Києві на порозі незалежності. До містичної і горорної складової стрічки додаються елементи соціалістичного реалізму, комедії абсурду, післячорнобильська екорефлексія і документальні зйомки. Ця суміш сприяє багатошаровості фільму та ускладнює його наратив. Тут можна побачити й історію протистояння села і міста, і "вовчизацію" радянського суспільства, і прихід доби "несподіваних можливостей", і розповідь про маленьку людину, що поступово втрачає не лише своє коріння, але й себе.
"Сьомий маршрут", реж. Михайла Іллєнка
Фільм 1997 року, який наразі є лідером за переглядами у онлайн кінотеатрі Довженко центру, який нещодавно відсканували у дуже хорошій якості. Кінознавець Станіслав розповідає, що фільм є маленьким зізнанням у любові Києву.
Молода американка приїздить до Києва, щоб зробити подарунок своїй мамі – відзняти на відеокамеру рідні їй місця, якими вона ходила і звідки ще довго отримувала листи. Відкриваючи для себе місто, іноземна туристка знайомиться з диваком-гідом і потрапляє на загадковий екскурсійний маршрут, присвячений життю і творчості невизнаного поета Данила Притуляка.
“Сьомий маршрут”, як його називає гід, пролягатиме через впізнавані столичні вулиці, мальовничі передмістя і навіть Чорнобиль.
Фото: Довженко центр
