Історія іграшок: чому демонізують популярних ляльок (Лабубу, ти не останній)
Спалення Лабубу через одержимість злим духом — одна з головних інтернет-легенд цього року. Однак Лабубу — далеко не перша іграшка, яку записали до адептів зла. До цього те ж саме сталося з іграшками 80-х та 90-х, які, як і Лабубу, спочатку призвели до консюмеристського психозу, а потім до релігійної істерії. Розповідаємо, як популярних ляльок звинувачували у шпигунстві, язичництві, пропаганді гомосексуалізму, і як конспірологічні теорії пов’язані з продажами іграшок.
На початку серпня 2025 року тіктокерка Ліндсі Айван заявила, що мільйони людей введені в оману. “Ви були обдурені, думаючи, які вони милі, але ви купляєте щось дуже-дуже темне”, — каже Айван. Естафету підхопили й інші: у своєму фейсбуці Волтер Деніелс-молодший закликав “не купляти демонічну іграшку для дітей чи себе”. Айван, Деніелс-молодший та ще сотні користувачів запевняють, що популярні іграшки Лабубу одержимі вавилонським демоном Пазузу. Після цього TikTok став центром з екзорцизму — його заповнили відео з показовим спалюванням ляльок чи очищенням за допомогою свяченої води.
Дітки з капустяної грядки
"Доросла жінка вирвала ляльку з рук маленької дитини", "Що нам сказати нашій маленькій доньці цього Різдва? Ти поводилася добре весь рік, але в Санти закінчилися подарунки?" — так покупці коментували нестачу ляльок серії Cabbage Patch Kids під час передріздвяного розпродажу 1983 року.
На початку 1980-х “дітки з капустяної грядки” призвели до масових закупівель і драк, які називають передвісником Чорної п’ятниці. У гонитві за іграшкою американці нападали один на одного, ламали ребра та погрожували тим, хто вирвав останній екземпляр у них з-під носа. У 1983 році по всьому світу було продано 3 мільйона “капустяних ляльок”, наступного — майже в сім разів більше. Але щороку їх не вистачало, щоб задовольнити попит.
Поганий день для “діточок з грядки” настав 1986 року — тоді пастор, християнин-фундаменталист Білл Гофард назвав їх злом і служниками Сатани. До кожної ляльки додавався сертифікат про усиновлення чи удочеріння — купуючи іграшку, покупець ніби відігравав роль прийомного батька. Гофард називав цей сертифікат угодою з дияволом.
Як і Лабубу, “діткам з капустяної грядки” не вдалося уникнути спалення. Першим спалювати нібито демонічних ляльок почав Джим Даггар — політик-республіканець, батько 19 дітей та учасник реаліті-шоу про життя великої католицької родини “19 і продовжуємо рахувати”. В будинку Даггара-старшого були заборонені алкоголь, наркотики, блакитні джинси та ляльки. Останніх він вважав одержимими духами, а їхнього дизайнера, Ксав’єра Робертса — чаклуном. Згідно з інтерв’ю однієї з його дочок, Даггар підпалив її ляльку.
Попри милий дизайн, "діткам з капустяної грядки" дісталося від релігійної спільноти — на відміну від більш моторошних troll dolls, які прийшли їм на заміну в 90-х. Проте, попри зусилля радикальних католиків, продажі "діточок з капустяної грядки" не похитнулися: у 1999 році було продано ще 130 мільйонів "одержимих демонами" ляльок.
Хі-Мен утискає Ісуса
У 1980-х релігійний "каток" пройшовся відразу по всьому, чим захоплювалися підлітки: блек-металу та настільній грі Dungeons & Dragons. На думку моралістів, метал, як і будь-яка музика, що робить акцент на другій і четвертій музичних долях, — це гіпноз демонів, а правила до настільних ігор містять сатанинські закляття.
Дісталося й іграшкам. У 1984 році вийшов півторагодинний фільм "Обман покоління", в якому пастор Гаррі Грюнвальд і самозваний експерт із медіа та дитячих розваг Філіп Філліпс аналізували дитячі іграшки, вишукуючи в них мітки Вельзевула та окультні символи. Дісталося ляльковому майстрові Йоді (виглядає як демон із давніх релігійних текстів), смурфам (сині, як мерці, та пропагують гомосексуалізм), дитячим пластівцям Rainbow Brite (пентаграма на щоках дівчинки на упаковці) та навіть Хі-Мену — персонажу, що бореться зі злом.
Автори фільму не переймалися щодо правдоподібності аргументів: Хі-Мен потрапив до "чорного списку" через суперздібності, що утискають Ісуса. За міфологією мультсеріалу, Хі-Мен черпає силу з гігантського черепа — цього достатньо, аби потрапити до крила сатаністів. В інтерпретації ведучих, фігурка Хі-Мена була чимось більшим, ніж просто сатанинською лялькою, — вона була ілюстрацією первородного гріха (справжнє ім'я Хі-Мена — Адам, як і в першого чоловіка). Через два роки після виходу фільму Філліпс продовжив їхню з Грюнвальдом справу і написав книгу “Безладдя в іграшковій коробці” — цього разу він порівнював іграшки з язичницькими фігурками.
ФербіГейт
“Класифікація: НЕСЕКРЕТНО
Позначка контролю безпеки: ДЛЯ СЛУЖБОВОГО КОРИСТУВАННЯ
Привіт!
Мені стало відомо, що на ринку з’явилася нова іграшка з вбудованим чипом штучного інтелекту. В офісі, який я нещодавно відвідав, таких було дві. Схоже, ці м’які іграшки навчаються [розмовляти], підслуховуючи усіх поблизу. Мені здається, це може становити проблему безпеки, оскільки вони здатні підхоплювати будь-яку мову й повторювати її. Думаю, ці штуки називаються Fropie’s, але я не впевнений. Але, наскільки мені відомо, ці штуки мають чип із можливістю запису. А це вже точно загроза безпеці.
Будь ласка, допоможіть розібратися з цим”.
В грудні 1998 року представник Агентства національної безпеки США із Меріленду запідозрив фербі — совоподібну іграшку — у шпигунстві. Для кінця 90-х у неї був доволі розвинений штучний інтелект: вона реагувала на дотик, засинала під колискову, а також співала, коли її поміщали в компанію іграшкових родичів. Головна претензія параноїка — іграшка розмовляла фербіанською мовою, але згодом “навчалася” 24 мовам, слухаючи людей. У неї не було кнопки вимикання, вона могла слухати роками.
Фербі — краща іграшка в історії за версією журналу Time — стала бестселлером наприкінці 90-х. Тільки в 1999 році було продано 14 мільйонів пухнастих філінів. Вона була настільки популярною та милою, що їх брали на роботу навіть співробітники Агентства національної безпеки. В 1998-1999 роках у внутрішній інтернет-мережі агентства оголосили тривогу — здібність фербі навчатися та запам’ятовувати людську мову могла призвести до витоку секретної інформації. Один із агентів припустив, що “порт вводу/виводу може зберігати сигнали від будь-яких засекречених бездротових систем поблизу… хто знає, які режими збоїв у цієї штуки?”
Іграшкою non grata фербі стала і серед працівників Федерального авіаційного управління та військово-морської верфі у Портсмуті. Ті вважали, що чипи в іграшці можуть призводити до збою літальної та корабельної апаратури. Так фербі заборонили брати на борт.
Вже через кілька місяців було виявлено, що фербі не здатні навчатися новим словам та аналізувати людську мову — їхній вокабуляр був заздалегідь записаний у софт, а вимовляти слова англійською чи іспанською вони починали з часом, аби симулювати процес навчання.
В 2017 році долю фербі повторила підключена до інтернету лялька “Моя подруга Кайла”. Німецькі співробітники Агентства національної безпеки вважали, що вона здатна шпигувати за родинами і навіть накладали штраф до $26 тисяч на тих, хто не погоджувався знищити іграшку.
Анатомія страху
Інквізиційні пориви щодо дитячих розваг припали на 1980-ті — період, який у США охрестили “сатанинською панікою” (satanic panic). На думку дослідників, це явище було черговим непорозумінням між батьками та дітьми — як у 80-х старші не розуміли блек-метал, так у 50-х їхні батьки не розуміли The Beatles. Satanic panic — типово американський феномен. Її підживлювала поколінська криза, глибока релігійність і те, що психолог Річард Хофштадтер називав параноїдальною політикою — після 50-х американці звикли шукати ворога всередині країни: серед євреїв, комуністів, чорних і, згодом, серед сатаністів.
Ляльки стають найпоширенішим об’єктом засудження через феномен, який психологи називають “моторошною долиною” (uncanny valley). Коли об'єкт виглядає майже, але не зовсім як людина, мозок реагує насторожено: ми автоматично шукаємо ознаки життя та свідомості, але їхня відсутність створює відчуття дискомфорту. Соціолог Кент Басман бачить причину демонізації ляльок в іншому — в їхній популярності. Демонізації піддаються саме ті іграшки, які скуповують з прилавків за лічені хвилини. Ймовірно, конспірологічна свідомість вбачає в цьому змову: маркетологи й інформаційна кампанія спрямовані на те, щоб мільйони людей скуповували певну ляльку — все для того, щоб душею нічого не підозрюючого покупця заволодів диявол.
