Від творців: джинси і рюкзаки від запорізького бренду MINNIM

MINNIM — український бренд одягу, який випускає джинси і рюкзаки. Його запустили у липні 2016-го двоє друзів із Запоріжжя — Сергій Фомін і Данило Варакута.

Історія

Хлопці працювали інженерами-проектувальниками, дружили ще з коледжу, а в якийсь момент загорілися ідеєю створення власного бізнесу. Перше, що спало на думку — відкрити шоурум українських виробників. Але потім вирішили запустити власну лінію одягу — це здалося цікавішим, ніж продавати чужі речі. Думка про це прийшла в подорожах: хлопці бачили, що в деяких країнах уже давно та успішно активно розвиваються локальні бренди.

До запуску проекту готувалися вісім місяців, з них шість пішло на створення першої колекції одягу.

Ідея

У першій колекції були футболки, сукні, бомбери, гаманці, рюкзаки. Розпродали все, але другу колекцію вирішили не робити. Точніше — сконцентрувати зусилля на напрямках, які здалися хлопцям найцікавішими: джинси і рюкзаки.

«Джинси нам подобалися завжди. У них є не тільки характер, але й історія, і безсумнівна зручність. Але намагаючись знайти по-справжньому хороші джинси, ми або упиралися в занадто завищену ціну, або просто нічого не знаходили. Тому і вирішили робити те, чого нам так не вистачало — справжні щільні джинси», — розповідає Сергій Фомін.

З рюкзаками була приблизно та ж історія.

Що шиють

Зараз в асортименті MINNIM — жіночі та чоловічі джинси, рюкзаки унісекс і жіночі сумки.

«Влітку ми наполегливо працювали, щоб до осені випустити оновлену лінію жіночих джинсів Mom Jeans з новим денімом у новому кольорі marble. Він максимально наближений до класичного, його ще називають »варенкою", — говорить Данило.

До початку нового сезону відшили близько 250 жіночих джинсів. Чоловічі моделі залишалися ще з минулої партії. Незабаром хлопці планують оновити і чоловічу колекцію.

Команда

Сергій займається в основному маркетинговими питаннями, Данило — виробничими. Також у команді є кілька швачок, конструктор і керівник виробництва.

Виробництво джинсів

Спочатку хлопці купували денім у посередників, так було простіше. Потім почали «полювання» за якісним матеріалом буквально по всьому світу.

«Зупинилися на німецькій фабриці з великою історією деніму в Європі. Там роблять справжній щільний денім 14,5 унцій», — розповідають засновники бренду.

Матеріал там закуповують сирим. Виварюють його, фарбують і обробляють уже в Україні — на виробництвах у Києві та Одесі. Брендовану фурнітуру замовляють у Туреччині.

На виготовлення першої партії джинсів, а це близько 250 штук, пішло шість місяців, з них чотири — на проектування лекал.

«Ми пробували різний денім, а він по-різному усаджується при обробці. В залежності від цього доводилося переробляти лекала», — пояснює Данило Варакута.

Виробництво рюкзаків

Рюкзаки шиють з вощеного канвасу. Це щільна тканина, що складається на 70% з бавовни і на 30% з поліестеру. Вона має особливе плетіння, яке робить матеріал зносостійким і міцним.

«Слово »вощений« означає, що тканина має спеціальний восковий шар, котрий робить її ще й водонепроникною. До речі, саме тому ви ні з чим не сплутаєте вироби з канвасу — воскове покриття надає легкого глянцю і робить кольори глибшими і благороднішими», — пояснювали хлопці у своєму блозі.

Цю тканину вони везуть з Азії — тому що тамтешні фабрики роблять канвас набагато краще, ніж європейські.

Усі рюкзаки мають жорсткий каркас, оздоблення з натуральної шкіри і фурнітуру з нержавіючої сталі.

Щоб знайти компанію, яка шила б рюкзаки належної якості, Денису і Данилу довелося відвідати близько 15 різних підприємств по всій Україні. У кожному процес виробництва тестових моделей займав занадто багато часу — близько двох тижнів. І всюди хлопців не влаштовувала якість.

Тоді команда вирішила створити власне виробництво на базі однієї із запорізьких майстерень

«На щастя, не довелося робити все з нуля. Наприклад, обладнання на цьому виробництві вже було. Були й люди, які раніше шили туристичні рюкзаки і спорядження. Разом ми оживили їхню колишню майстерню», — згадують хлопці.

Фінанси

Стартовий капітал проекту склав близько 10 тисяч доларів — це гроші, накопичені хлопцями завдяки роботі в інших проектах за кордоном. Поки що цю суму не повернули в повному обсязі, але позитивна тенденція вже є.

«Частина стартової суми пішла на придбання досвіду. Адже ми з самого початку запустили повноцінну колекцію одягу та аксесуарів, які зараз не випускаються. А тепер наші основні статті витрат — це не експерименти, а закупівля якісних матеріалів, налагодження та контроль виробництва, маркетинг», — пояснюють хлопці.

Труднощі

Головними труднощами, причому і на початку, і зараз, Фомін і Варакута називають пошук якісних матеріалів. А ще — підрядників, які відповідально ставилися б до виробництва.

«У нас дуже філософське ставлення до проблем. Це досвід, який не минає безслідно і дає поштовх до ще більшого розвитку», — говорить Сергій.

Фото: MINNIM ​