Від евакуації до нового життя: Як Patron Pet Center рятує тварин з прифронтових територій

У Києві в 11 павільйоні на ВДНГ працює центр адопції безпритульних тварин Patron Pet Center. Його відкрили одразу ж після підриву Каховської ГЕС у червні 2023 року. Тоді ще не облаштований центр прийняв більше 100 тварин Херсонщини.

На сьогодні центр адопції прилаштував 939 тварин, врятованих зі зон бойових дій. Більше 75% з них знайшли нові домівки за кордоном.

Але це не просто притулок, а місце відновлення, у якому тваринам роблять стрижки, чистять зуби, вкладають спати в обід. А ще сюди приїздять військові та волонтери для того, щоб прогулятися зі тваринами чи просто поспостерігати за ними.

Про життя центру та його мешканців ми поговорили з директоркою Patron Pet Center Іриною Подвойською. А проєктна менеджерка з порятунку тварин та евакуацій зоозахисного руху UAnimals розповіла про ситуацію з притулками в Україні та виклики під час війни.

Про початок створення Patron Pet Center

У 2022 році співвласник компанії Kormotech Ростислав Вовк та співвласник і СЕО порту TIS Андрій Ставніцер, пізніше засновник Superhumans Center, вирішили створити проєкт допомоги тваринам під час війни.

У них було приміщення на ВДНГ, яке планували облаштувати під коворкінг, але війна внесла корективи.

Через бойові дії тварин масово залишали на вулицях або замкнутими в квартирах. Їхня кількість стрімко зростала:

"За цим було боляче спостерігати. Тому ми вирішили створити центр адопції тварин та допомогти притулкам, які вже не справлялися.

Наша мета — зробити процес прилаштування тварин ефективним та комфортним, щоб вони швидко знаходили нові домівки, звільняючи місця для інших, які також потребують допомоги".

У березні 2023 року в 11-му павільйоні на ВДНГ розпочалося будівництво центру адопції тварин.

Про підрив Каховської ГЕС

Коли сталася трагедія на Каховській ГЕС, у центрі було лише 14 вольєрів, і приміщення ще були не повністю готові. Однак команда Patron Pet Center вирішила негайно відкривати двері та приймати тварин з Херсонщини.

Люди масово почали зносити гуманітарну допомогу: приносили корми, миски, клітки, воду та інші необхідні речі.

Хоча в Patron Pet Center ще не було жодної тварини, але ресурсів завдяки благодійникам накопичилось на декілька місяців роботи.

“Першою до нас прибула собака на ім’я Херсон. Волонтери, що їхали допомагати людям у Херсоні, помітили пса і привезли до нас.

Собаку одразу ж відвезли до ветеринарної клініки, де її оглянули та надали необхідну допомогу. Ми швидко знайшли для неї новий дім. Після цього ми прийняли близько 115 тварин, 75 з них прилаштували вже в перший місяць”, — згадує Ірина.

Про родини, які знайшли втрачених тварин

Після Каховської трагедії до Patron Pet Center почали звертатися власники втрачених тварин. Були ситуації, коли через прибуття води люди, справді, губили своїх собак і знаходили їх у центрі.

“Плакали, обіймалися, були щасливі забрати цю собаку”, — додає Ірина.

Проте дві історії мали й інший фінал.

“Одні люди покинули собаку, залишивши його на сусіда. Чоловік відпустив собаку на вільний вигул, а коли стався підрив ГЕС, він евакуювався, а пес залишився сам на вулиці. Для нас дуже дивно, що людина рятувала своє життя, але навіть не намагалась врятувати життя свого собаки.

Пізніше один зі власників зателефонував з Вінниці і попросив повернути йому собаку, щоб відвезти її назад до Херсона. Ми запитали, куди саме, адже їхній будинок розбомбили. На це він відповів, що в зруйнованому будинку залишився диван, на якому спала їхня собака, і вони хочуть повернути її туди.

Ця ситуація була абсурдною, адже у нашому центрі собака мала чудові умови. Поліція приїхала розбиратися, стався великий скандал, але ми пояснили обставини, і правоохоронці підтримали нас”, — каже керівниця центру.

Зараз обидві собаки мають нових власників і живуть у гарних умовах. Один з них мешкає під Києвом, у домі з великим подвір'ям біля лісу.

“Ми завжди стоїмо на боці тварин, які захищені від жорстокого поводження українським законодавством. Якщо тварину залишили напризволяще, і її життю загрожує небезпека, — це порушення закону. Тому я завжди питаю, як саме людина втратила її”, — зазначає Ірина.

Як працює Patron Pet Center

Своїх команд евакуації центр не має. Тварин привозять військові та волонтери.

Врятовані коти й собаки живуть тут в індивідуальних шумоізольованих боксах з вентиляцією і теплою підлогою, які у центрі жартома називають квартирами. Вольєри середнього розміру і комфортні для пересування тварини, чи ігор з м’ячем.

“Ми зробили все для того, щоб дати тваринам можливість швидко заспокоїтися після вибухів та усього пережитого і просто почати радіти життю.

Тоді вони дуже швидко починають потребувати комунікації з людиною, прогулянок і забувають про те, що з ними відбулося”, — каже директорка центру.

Спершу усіх обробляють від паразитів та відправляють на карантин. Далі тварин оглядають запрошені ветеринари, щеплюють та роблять кастрацію. Декілька разів на тиждень грумери відвідують тварин, стрижуть їм кігті, чистять зуби, вчать не боятися води.

“У нас є собаки, які кайфують від сушки феном”, — каже очільниця центру.

З тваринами також працюють фахівці з корекції поведінки.

Про волонтерів центру

Керівниця пояснює, що Patron Pet Center з самого початку хотіли зробити комфортним як для тварин, так і для людей. Адже, попри бажання рятувати тварин, багатьох людей відштовхують погані умови їх утримання в деяких притулках, і вони туди більше не приходять.

“Нещасні очі тварин, гучний гавкіт, запах — коли багато тварин утримуються на обмеженій території, це створює таке враження, що людина приходить один раз і більше не хоче повертатися: “Тут рятують тварин, але мені тут не комфортно. Я сюди більше не прийду”. А нам потрібно було максимально згуртувати людей навколо центру.

Зараз у нас живуть 101 собака і 70 котів. У це часом складно повірити, бо у нас тихо, є свій режим: собаки сплять в обід, ніхто не шумить, вони дійсно сплять”.

Щодня у центр приїздять волонтери, аби вигуляти собак чи допомогти зі прибиранням вольєрів. Завдяки цьому тварини отримують соціалізацію і не сприймають кіперів (доглядачів), як своїх власників.

Також до центру запрошують приїздити військових задля соціальної адаптації та подолання проявів ПТСР. Вони можуть провести час зі тваринами, волонтерами центру і психологами.

“Коли ми робили центр, то думали допомагати виключно тваринам. Але згодом люди почали просто приходити в центр і спостерігати, як кіпери спілкуються з тваринами, граються з ними. Вони від нас йдуть, як після терапії.

Згодом ми почали проводити йогу з собаками і котами на базі центру. Засновуємо корисні ініціативи.

Ми завжди закликаємо волонтерів приходити, максимально приділяємо їм увагу і співпрацюємо з ними.

Також завдяки тому, що до нас приходять різні люди, легко визначити тригери кожної тварини. Якась собака може реагувати на чоловіків, дітей, або людей на милицях, бо її раніше на вулиці били палицею. Тоді ми розуміємо, чи можемо з кінологом якось вплинути на це, і в які сім’ї цю тварину ліпше прилаштовувати”.

Також на базі Patron Pet Center облаштовують коворкінг, кав’ярню та бібліотеку з книжками про котів, де можна попрацювати чи просто поспостерігати за тваринами.

Куди і як прилаштовують тварин

Щомісяця центр приймає до 80 тварин зі прифронтових територій. Більше половини з них прилаштовують у нові родини у той самий місяць.

“Ми більше орієнтуємося на закордон, адже, на жаль, в Україні зараз надто багато безпритульних тварин.

Люди живуть в нестабільності і не розуміють, що буде завтра, тому не наважуються прихистити тварину”, — каже Ірина.

Коти і собаки з Patron Pet Center вже знайшли власників у Німеччині, Нідерландах, на Сардинії. Невдовзі планується прилаштування у Швейцарії. Усього за кордон поїхали приблизно 700 тварин.

“Зі свого боку ми щеплюємо тварин, готуємо повний пакет документів, чипуємо, домовляємось зі перевізником. Єдине, що залишається новому власнику — сплатити за послуги перевезення та документи”, — розповідає керівниця центру.

Ірина Подвойська каже, що центр не співпрацює з притулками за кордоном. Тваринам одразу шукають сім’ї або перетримку.

“Ми не віддаємо тварин незрозуміло куди. Немає такої практики, що ми вивезли 150 собак, а там, хоч трава не рости. Навіть нещодавно були перемовини, щоб привезти у Францію 40 собак і прилаштувати їх через притулок. Ми домовились, що вони спершу знаходять 40 родин для цих собак. Ми їх анкетували. Далі ми приїжджаємо в цей притулок і особисто знайомимось із людьми, які забронювали цих собак.

Також ми проти емоційних прилаштувань, таких, як після підриву Каховської ГЕС, коли люди приходили і казали: “Хочу собаку лише з Херсону”.

У нас таке було, але ж ми не прийшли сюди, щоб створити якусь історію про себе чи набрати певну кількість підписників”.

Тварини, яких складно прилаштувати

До центру часом потрапляють тварини, яких складно або неможливо прилаштувати. Це переважно собаки, які жили на вулиці все життя і не знають людей. Їх вигулюють, годують, комунікують з ними, проте не прилаштовують. Вони просто продовжують жити у центрі.

“Були тварини зі серйозними травмами. Одну з таких собак буквально ділили між декількома родинами.

Була також історія, коли у нас жив дуже старий пес. Його лікували, він був на підтримуючій терапії. Він і помер у нас від старості. Хоча ми і йому намагались знайти дім.

Часом літні люди просять знайти їм тварину похилого віку. Вони розраховують, скільки їм залишилось жити, і просять знайти пса, який проживе приблизно стільки ж”.

Труднощі центру

Центр існує за рахунок пожертв та грантів. Тому завжди є запит на фінансову допомогу.

“Часом люди кажуть: “Та в них і так все класно, навіщо їм допомагати? А от у тих, подивіться, собаки бідні, голодні. Їм потрібно допомагати, а цим не потрібно”. Я навпаки вважаю, якщо люди роблять свою роботу добре, мають досвід, бачення і бажання, то їх потрібно підтримувати”, — зазначає Ірина.

Також час від часу до центру підкидають тварин.

“На жаль, ці тварини забирають місце у тих, кого евакуюють з прифронтових зон. Нам це болить, ми бачимо на відео, з якого пекла їх вивозять, і там немає кому рятувати тварин. Якщо ти живеш у місті, в якому є лікарні, аптеки, є можливість заробляти гроші, то можеш просто трішки напружитись і вирішити питання зі цуценятами. Або стерилізувати свою собаку, щоб не допустити цієї ситуації. Це така болюча історія, коли люди не розуміють різниці”.

Про ситуацію з переповненими притулками під час війни

Ніна Неронова — проєктна менеджерка з порятунку тварин та евакуацій зоозахисного руху UAnimals. Вона керує евакуаційними місіями команди порятунку тварин, обробляє заявки від військових та волонтерів, складає найбільш безпечні маршрути евакуації.

Одним з найскладніших емоційно періодів у роботі, згадує зоозахисниця, був підрив Каховської ГЕС, адже тоді тонуло ціле місто, і кожна година могла забрати чиєсь життя.

“Коли ми приїхали, то зрозуміли, що нам потрібен човен. Але до цього ми не працювали на воді, у нас не було спеціального спорядження. Була розкоординація з іншими волонтерами. Тим паче, місто постійно обстрілювали. Час грав не на нас. Вода підіймалася, і кожна година могла забрати життя тварин, які залишалися у будинках”.

Зараз найбільше заявок на евакуацію до UAnimals надходить з Донеччини. Останніми часом це такі напрямки, як Селидове, Мирноград, Покровськ. Також запити постійно надходять з прикордонних районів Сумщини та час від часу з Херсонщини.

“Кожен такий виїзд для наших команд евакуації несе ризик для життя. Ми намагаємось наперед дізнатись у військових, де можна заїхати, де гучно, де менш гучно і чи є якісь об’їздні дороги.

Дуже багато тварин люди залишають на ціпках. Також ми знаходимо і евакуюємо травмованих тварини.

У передостанньому рейсі на Покровському напрямку забрали алабая Берту. Її залишили зачиненою в сараї. Коли її знайшли, вона була дуже худа та виснажена. Військові годували її через сітку, зі шлангу давали воду, бо боялися відпускати. Ми привезли собаку в Київ. Там у собаки виявили пухлину. Берту вже прооперували, проте таких історій дуже багато”, — каже зоозахисниця.

Команда UAnimals щомісяця евакуює 180-300 тварин з прифронтових територій. І йдеться не лише про котів чи собак, але і про коней, кіз, корів.

Військові часто просять їм допомогти і вивезти тварин, адже ті часто створюють ряд перешкод.

“Особливо, якщо це малі цуценята, яким потрібно приділяти багато уваги. Вони скавчать, розбігаються у різні боки. Тоді наші військові просять їх забрати, адже їм шкода тварин. У той же час, цуценята заважають робити ту роботу, для якої військові там знаходяться. Тому ми намагаємось оперативно реагувати на такі заявки.

Ніна каже, що волонтери Uanimals вдячні волонтерам з Краматорська та Слов’янська, які беруть на перетримку тварин від військових і потім передають їм. Також велику роботу роблять команди ініціативи “КотоХата” у Києві, “Бабинецького притулку” та “Гостомельського притулку” у Київській області.

Загалом під час повномасштабної війни кількість тварин у притулках значно зросла, і більшість з них переповнені. Попри це, притулки з Києва та області, з якими співпрацюють волонтери Uanimals, завжди готові прийняти евакуйованих тварин і знаходять для них місце.

Ми створили цей матеріал як учасник Мережі “Вікно Відновлення”. Усе про відновлення постраждалих регіонів України дізнавайтеся на єдиній платформі recovery.win.

Як взяти тварину з притулку: покрокова інструкція для майбутніх петперентів

Марія Іващук 27 серпня 2024

Фото: Patron Pet Center, katerynapop, Dmytro Shapovalov, vibranskav.