Bla Bla Bar: Ігор Сухомлин — про улюблені заклади та місця у Києві
У рубриці Bla Bla Bar відомі люди розповідають про свої відносини з алкоголем, про улюблені київські заклади та важливі міські локації.
Наш новий співрозмовник — ресторатор Ігор Сухомлин, засновник освітньої платформи RestoPraktiki і власник Mimoza Brooklyn Pizza (відкриття року за версією ресторанної премії «Сіль»), Чашка Espresso bar і Fish&Pussycat Sushi Bar.
У мене давні й дуже близькі стосунки з алкоголем. Ми з ним на «ти». Щоправда, я довго був незайманим у цьому сенсі — не пив алкоголь аж до 18 років. Не знав, не вмів і не любив.
Але потім я вступив до Політеху і потрапив у студентський театр естрадних мініатюр. Там виявилося, що алкоголь — це важлива частина творчого процесу.
Всі наші виступи та поїздки в інші міста супроводжувалися горілкою і пивом. З цього і почалися мої стосунки з алкоголем. Я проходив різні стадії: від «коктейлі п'ють тільки сцикуни» до «дайте мені Сінгапур Слінг». Сьогодні я тепло і з розумінням ставлюся до великої кількості алкоголю. Я знаю свою міру. Мій улюблений і повсякденний напій — це вино.
Вино — найлюдяніший напій. Після нього не відбувається ніякої херні. Тобто ти поводишся як людина і навряд чи перетворишся на тварину.
Я випиваю келих вина майже кожен день. Можу навіть в обід випити. Я вважаю, що більшість українців багато чого себе позбавляють, не дозволяючи собі розслабитися. Я часто буваю в Барселоні. Каталонці вміють кайфувати від життя. Дідусі п'ють вермут об 11 ранку, а в обід вже можуть пити пиво. Вони живуть красиво і не паряться.
Мені подобається вермут. Я відкрив його саме в Барселоні. Місцеві п'ють чистий вермут з льодом, оливкою і часточкою апельсина. Особливо гарні вермути з іспанського міста Реус.
На третьому місці у мене бурбон або житній віскі, адже іноді хочеться міцного. До цих напоїв взагалі нічого не потрібно, навіть лід. Вони солодкі і смачні самі по собі.
Якщо говорити про коктейльну історію, то найбільше я люблю «Брудний мартіні» на горілці і сухому вермуті з маринадом з оливок. Саме через оливки він стає брудним і має свій аромат. Ну, і якщо що, то «Манхеттен» на вермуті і бурбоні теж можна хлопнути.
У мене давно не було сильного похмілля. Але якщо воно прийшло, його потрібно пережити і переспати. Такий дивний і хворобливий стан.
Творчість і секс під час похмілля завжди трапляються по-особливому. Ти можеш щось написати або придумати, а в сексі відчуваєш все трохи гостріше, ти як відкрита рана.
Щоб врятуватися від похмілля, потрібно нормально поспати. А коли прокидаєшся, то потрібна суміш з гарячих супів і легкого пива. Це може бути якийсь тайський або китайський суп і пляшка Corona Extra. І так протягнути цілий день. Потім ти відроджуєшся, скидаєш стару шкіру і стаєш нормальною людиною.
Одного разу через алкоголь зі мною трапилася неприємна і смішна херня. Сподіваюся, таке можна розповідати? Якось ми активно веселились у мого товариша в Чернігові. Тоді в моді була текіла, і у мого друга була своя формула вживання текіли — 7+3+2.
Тобто спочатку 7 стопок, потім ще 3, ну і 2 навздогін. Він виставляв стопки, і ми пили. Не виживав ніхто.
Якось ми добре гульнули, і я заснув у нього на дивані. Прокинувся вже у себе вдома. Дзвоню другу і питаю: «Паша, ну як справи?». А він каже: «Тобі по-чесному сказати?». І в стані тривожного похмілля, коли тобі здається, що все херня і весь світ — проти тебе, я насторожився. Відчув біду. І тут він мені каже: «Моя сім'я трошки в шоці».
Виявилося, що я ліг спати на дивані, а в цей час до нього прийшли родичі. Вони разом сіли дивитися телевізор на сусідніх від мене диванах. У Паші на той час був великий дорогий телевізор, а під ним стійка з програвачами, підсилювачами і еквалайзером.
Я прокинувся в якомусь нападі лунатизму, хоча зі мною такого ніколи не було, підійшов до цієї дуже дорогої техніки, і прямо перед гостями відлив на стійку з технікою.
Просто відлив на дорогу техніку і ліг спати назад на очах у здивованої публіки. А потім знову прокинувся і пішов до себе додому. Звісно, я нічого з цього не пам'ятав. У результаті згорів один підсилювач. Тепер можна посміятися, хоча тоді я згорав від сорому. «Хто не прожив молодість дарма, той прожив її дарма», — так, по-моєму, казав Гай Річі.
У 2013 році мені нікуди було зводити людей на коктейль. Зараз вже є багато всіляких барів з хорошими напоями. Я дуже люблю стиль Іри Машихіної, шеф-бартендера мережі Гусовського. Вона робить просто еталонні коктейлі в Biancoro Boutiquebar і називає свій стиль «елегантна простота». Саме там — найкращий «Брудний мартіні» у місті.
Іноді я можу з'явитися в Parovoz Speakeasy або в «БарменДиктате». Ще я все ніяк не дійду до «Торфу», хоча давно збираюся. Головне винне місце для мене — це 101 Wine Bar від GoodWine. По-перше, там красиво. По-друге, там є цікаве вино та дуже підготовлені сомельє.
Але по-чесному, я — домашній «винопивець». Приїжджаю в GoodWine або Frank Wines, вибираю щось «почитати» і потім відкриваю їх удома під настрій.
Прямо через дорогу від мого під'їзду є іранське місце «Сафрон». Хлопці з Ірану взяли в оренду кафе і готують свою їжу. І, звісно, у них є бар. Так ось, коли мені хочеться міцного, але вдома нічого немає — я спускаюся в капцях у «Сафрон» заради віскі або бехеровки.
У Лондоні, Берліні та Барселоні ніхто спеціально не їде випивати кудись далеко. Всі виходять і сідають у своїх затишних барах на районі.
Я живу на Печерську, на вулиці Євгена Коновальця, і мені там подобається. Правда, я не відчуваю себе киянином. Я — приїжджий. Але мені в Києві дуже комфортно.
Київ взагалі дуже комфортне місто, якщо винести за дужки загальну нетерпимість, яка є в кожному з нас.
З улюбленими місцями все просто. Коли мені потрібно побути на самоті, подумати про щось або просто потупити — я приїжджаю в Маріїнський парк. Гуляю і заряджаюсь. Це може відбуватися в будь-який час доби.
Ще зі студентських часів я запам'ятав місця, в яких ми дуже славно їли і випивали. Це були кафе «Черкаси» на Червоноармійській та кафе «Хрещатик». Пам'ятаю, як ми їли печеню в горщиках і пили горілку або коньяк. Тоді нам здавалося, що це і є красиве київське життя.
Фото: Facebook-сторінка ресторатора
