Друге життя “Аріранга”: Засновник одного з найстаріших корейських ресторанів Києва – про відкриття у новому форматі
1 вересня в тестовому режимі на новій локації відкрився «Аріранг», один з найстаріших закладів корейської кухні в Києві.
Ми вже писали про «Везувіо», «Гімалаї», «Пантагрюель» та інші культові заклади міста. Цього разу ми зустрілися з Дмитром Каном, власником «Аріранга», аби поговорити про історію ресторану, постійних гостей та про те, як дорами та К-рор вплинули на популярність корейської кухні в Києві.
Про історію закладу, яка почалася у 2000-х
Дмитро Кан – етнічний кореєць, але в 1998 році він переїхав в Україну з Узбекистану. Трохи раніше до Києва переїхала його мама: вона влаштувалася кухарем в «Аріранг» біля Деміївської, перший ресторан корейської кухні, який вже працював у місті. За декілька років ресторан закрився, а власник запропонував мамі Дмитра відкрити тут свій заклад.
Так з’явився «Сеул», маленьке кафе на 6 столиків, яке ділило приміщення з салоном краси. Дмитро тоді був студентом. Вирішив кинути університет, щоб приєднатися до родинного бізнесу в 2001 році. І відразу ж запропонував розширяти справу.
Дмитро згадує: «Я ще школярем знав, що буду займатися бізнесом, але й гадки не мав, що це будуть саме ресторани. Моя мама, якщо чесно, не дуже хотіла, щоб я займався цією справою. Хотіла, щоб я закінчив університет. А я вирішив, що всьому навчуся вже на практиці.
Через те, що у мене не було знань та досвіду, страху також не було. Я захотів розширитися, зайняти приміщення салону і створити великий ресторан. Мама дуже хвилювалася.
Це ж буде дуже висока плата за оренду! Де ж нам тепер знайти так багато гостей? Я її заспокоював: от побачиш, все буде. У нас буде більше гостей, ніж ти можеш собі уявити».
Так і вийшло, але не відразу. Ремонт тривав майже 5 років. І тільки у 2007 році відкрив двері оновлений «Аріранг». А заклад «Сеул» Дмитро перевіз на проспект Науки: ще декілька років він працював, як успішний ресторан узбецько-корейської кухні, в якому часто проводили свята та бенкети.
Про корейську кухню та корейську культуру
У 2007 році, в рік відкриття «Арірангу», Дмитро запросив бренд-шефа з Кореї: він працював у закладі рік і навчив усю команду тонкощам корейської кухні.
Дмитро розповідає, що йому пощастило. Попри те, що корейська кухня – досить специфічна для європейського гостя, починаючи з 2010-их років безліч гостей свідомо приходили в «Аріранг» саме за автентичними корейськими стравами.
«Південна Корея зробила дуже багато для популяризації своєї культури у світі. Дорами, К-рор та навіть корейська косметика. В Україні добре знають про це, цікавляться корейською культурою, а відповідно і кухнею. Тож ще з початку 2010-их у нас були українські гості, які приходили й просили відразу кімчі, пульгогі, пібім паб. Вони щось чули про ці страви та вже хотіли їх спробувати».
Крім того, постійними гостями «Аріранга» були представники корейської діаспори в Україні, працівники посольства Республіки Корея та співробітники великих корейських компаній з офісами в Україні.
Серед популярних страв, які подають в ресторані «Аріранг»: кімчі (ферментована капуста та інші овочі), хемультанг – суп з морепродуктами, чапче – локшина з картопляного борошна з м’ясом, морепродуктами та деревними грибами, смажені реберця кальбі, пібім паб – приготований на пару рис зі свининою та овочами.
Про пандемію, повномасштабну війну та відкриття на новій локації
Дмитро згадує, що роки пандемії виявилися надзвичайно складними для закладу. Він намагався робити доставку, але не хотів працювати з агрегаторами. Попри виклики, вдалося врятувати заклад та зберегти команду.
24 лютого 2022 року поставило нові питання: «Було дуже страшно. Я хвилювався за родину, за команду.
Коли почалося вторгнення, я вирішив закрити заклад. І якщо чесно, тоді я не знав, чи колись ще «Аріранг» працюватиме».
Друге народження «Аріранга» на новій локації біля Політехнічного відбулося завдяки постійним гостям.
Дмитро згадує: «Ми з родиною виїхали до Ужгорода. І не знали, чи повернемося в Київ. Навіть встигли в Ужгороді відкрити невеликий суші-бар з елементами корейської кухні. А постійні гості весь час писали, питали: Як плани? Чи ви відкриєтеся? Коли на вас чекати? І ось навесні 2023 року ми вирішили повернутися до Києва і все почати заново. Заради гостей».
Дмитру навіть вдалося зібрати команду, яка працювала раніше: «Звісно, за рік люди вже знайшли нову роботу. Але ми весь час були на зв’язку.
Щойно я повідомив, що ми плануємо відкриватися, всі зібралися знову. І наша шефиня, що відповідає за кухню «Аріранга» вже понад 10 років. Ми неймовірно вдячні за цю відданість».
Про нове місце
Приміщення на Берестейському проспекті знайшли майже випадково. Дмитро декілька місяців вів перемовини щодо іншої локації, однак весь час укладання угоди відкладалося. Коли відкриття закладу вже було під загрозою, дружина Дмитра знайшла нове місце, і все склалося.
1 вересня «Аріранг» на Берестейському проспекті розпочав роботу в тестовому режимі.
Гостей було так багато, що заклад в неділю навіть став на паузу.
Дмитро розповідає: «Це було щось неймовірне. Телефон розривається. Інстаграм розривається. Просто неймовірна кількість гостей намагається забронювати столик. Хтось вже стоїть в черзі. А ми в тестовому режимі, і починаємо не справлятися. Ажіотаж був страшенний, і ми до нього були не готові. Навіть витяжка не могла витягнути таке навантаження, команда падала з ніг. В неділю в 16.00 я вирішив не розчаровувати гостей і взяв на день паузу. Таке трапляється під час тестового запуску: передбачити все неможливо.
Наприклад, в цьому закладі ми хотіли зробити упор на корейське барбекю, більшість страв готувати безпосередньо в залах. Виявилося, що для цього потрібно ще технічно краще підготуватися. Певен, за 2-3 тижні зможемо вже працювати в повному обсязі так, як хотіли з самого початку. Головне, що ми відкрилися, ми знову працюємо і знову зустрічаємо гостей».
Про конкуренцію та свій шлях
Дмитро розповідає, що за роки існування «Аріранга» змінилося декілька поколінь інших закладів корейської кухні. Ті, які починали у 2000-их, вже закрилися. З’явилися нові, орієнтовані на К-рор культуру. Але всіх їх Дмитро вважає не конкурентами, а радше колегами.
«Пам’ятаю, як багато років тому нас намагалися копіювати в якихось деталях. Ми почали дарувати гостям солодощі та фрукти: інші теж почали. Ми за корейською традицією подавали до кожної страви 6 салатів. Це також дехто копіював, але вже за кілька місяців починав брати за них гроші. Але це все такі дрібниці.
Хай там як, у нас є свій стиль, увага до смаку, повага до страв, наші стандарти сервісу. І якось так складалося, що всі ці роки гості знаходили до нас шлях. Навіть зараз, коли більшість корейських компаній поїхали з України, ми бачимо багатьох гостей, які радіють нашому поверненню. І це найголовніше.
Якщо чесно, я й гадки не мав, що буду ресторатором. Але це сталося немов само собою. І тепер мені важко уявити своє життя без «Аріранга» та його гостей».
Фото: arirangrest.kyiv, Серж Хуцану для The Village Україна
