Слухайте альбом українського композитора, музика якого зіграна на каркасі ракети
Український композитор Роман Григорів випустив альбом Irrenaissance, музика якого зіграна на каркасі касетного снаряду РСЗВ "Ураган". Реліз уже доступний на платформах Spotify, YouTube Music, Amazon Music.
Про це пише The Claquers.
За словами митця, Irrenaissance — це про відродження та деколонізацію української культури у контексті війни, з іншого боку, це щось протилежне до ренесансу.
"Бо який може бути ренесанс сьогодні, зіграний на ракеті? Від початку повномасштабної війни ми відроджуємося як суспільство, відроджується наша культура, неколоніальне мистецтво. Але це відродження виходить зі смерті. Тож головна мета альбому — вкотре нагадати світові, що в Україні досі триває розв’язана росією геноцидна війна", – каже митець.
Перші твори Романа Григоріва, де джерелом звуку став відпрацьований снаряд, з’явилися в червні минулого року. Це були три композиції для ракети у супроводі камерного оркестру, які автор виконав та записав разом із Національним ансамблем солістів "Київська Камерата" в Андріївській церкві.
Ці композиції увійшли до альбому, який складається з 12 треків. Перший і передостанній Song of the Unborn", призначений для ракети соло. За ним — триптих, який складають написані раніше твори для ракети з оркестром. У наступних треках ракета звучить разом з електронікою.
Десятий — призначений для ракети і голосу. Закінчується альбом композицією Gloria in excelsis Deo, єдиною, де не звучить ракета. Символічно, коли змовкає зброя, залишається людський голос на тлі фортепіано. Як коментує концепцію композитор, "якщо вже людина грає на зброї, то є надія, що зрештою відродиться вбите цією зброєю світло".
Для автора подібний перформанс став способом рефлексії над власною травмою, спричиненою війною. Терапевтичну функцію в цьому дійстві вбачає і авторка та виконавиця партії електроніки Олена Шикіна.
Впродовж року команда проєкту тричі виконувала перформанс із грою на ракеті наживо. Перший відбувся в листопаді 2023 року в Івано-Франківську, другий — у Берліні, в межах конференції Ukraine Recovery Conference 2024 у червні, останнім був виступ в Бленгеймському Палаці (Оксфорд) на запрошення Oxbridge Foundation, що відбувся у жовтні.
За словами Романа Григоріва, відчувається різниця у сприйнятті такого дійства в Україні і за кордоном. Адже в Івано-Франківську люди від самого початку були готові сприймати перформанс зі справжнім трепетом. У залі стояла така тиша, що чутно було, як я йшов босими ногами по ковроліну. Тоді музика звучала і сприймалась як реквієм.
Натомість у Берліні деякі люди справді пройнялися цим дійством, яке я називаю перформативним ритуалом, але багато хто сприйняв його просто як виступ. Вони не могли повірити, що це справжній відпрацьований снаряд, а не муляж. А після перформансу підходили до ракети і, усміхаючись, робили з нею селфі.
"Таке нерозуміння ситуації — це дуже прикро", — додав Роман.
Роман Григорів переконаний, що головними майданчиками для виконання перформансу повинні бути саміти НАТО та засідання радбезу ООН. За словами композитора, "для культурної дипломатії ідея музичного дійства з відпрацьованим ворожим снарядом залишається невичерпною".
