Кіно війни: 16 документальних фільмів, знятих під час повномасштабного вторгнення
Створеному під час повномасштабної війни українському документальному кіно важко уникати контексту навколо — майже все воно зображує цивільне життя чи бойові дії. БЖ спробував зібрати різні фільми — від дослідження екоциду та роуд-муві про дружбу двох медикинь до портрету жінки, що бореться з владою за право жити з козами й кролями посеред спального району.
"Залізні метелики"
Режисер: Роман Любий
Внаслідок влучання російськох ракети загинуло 298 людей малайзійського Boeing. Cаме про це фільм Любого: архівні кадри, особисті відео, “розмовляючі голови” та фрагменти розмов російських військових.
“Залізні метелики” покроково відтворює хід восьмирічного розслідування. Свого роду, це true crime, але не містечкового, а міжнародного масштабу, де на місці обвинуваченого знаходиться не окремий серійний вбивця, а цілий уряд.
"20 днів у Маріуполі"
Режисер: Мстислав Чернов
Документальний фільм Мстислава Чернова, першого українського лауреата "Оскара", показує облогу Маріуполя росіянами. Переповідати його українській аудиторії немає сенсу. Зазначимо лише, що це фільм-контузія, який американська профільна преса порівняла з "ударом під дих".
"Мирні люди"
Режисерка: Оксана Карпович
В основі фільму – 31 година перехоплених телефонних розмов російських військових, що замість саундтреку накладаються на кадри зруйнованих українських міст і селищ. “Мирні люди” – один із небагатьох фільмів, де зображення відіграє другорядну роль, поступаючись звуку. Повільні, майже нерухомі кадри лише фіксують простір, звук формує наратив, у якому діалоги важливіші за образи.
"День Незалежності"
Режисер: Володимир Тихий
24 серпня 2022 року – дата, що одночасно стала 31-ю річницею Незалежності України і позначкою шести місяців повномасштабної війни. Для кожного з героїв – 14-річної прибиральниці харківського пабу, пляжного патрульного-одесита біля замінованого Чорного моря, працівника ДСНС, що чергує за пультом повітряної тривоги, – цей день перестає бути святом, радше ще одним нагадуванням про виборювання свободи.
Аби зняти “День Незалежності”, команда Тихого залучила 11 операторів і відправила їх у різні регіони країни. Це вже друга стрічка режисера, створена після початку великої війни. Вона продовжує його попередню картину – "День українського добровольця", що показує, як виглядає 24 години з життя під час війни.
"Порцелянова війна"
Режисери: Слава Леонтьєв, Брендан Белломо
Документальний фільм режисерів Брендана Белломо та Слави Леонтьєва розповідає про життя харківських художників-керамістів під час російського вторгнення. Слава Леонтьєв, його дружина Аня Стасенко й їхній друг Андрій Стефанов попри постійні вибухи та гул винищувачів над головою продовжують шукати красу і відтворювати її в своєму мистецтві. Вони створюють керамічні фігурки равликів, метеликів і сов, прикращаючи ними місто, яке постійно прагне знищити ворог.
"Реал"
Режисер: Олег Сенцов
Фільм Сенцова міг би пройти під лекалом real live action. Знятий на тактичну камеру влітку 2023 року на Запоріжжі, він показує момент ураження БТРа режисера та його спробу організувати евакуацію підрозділу, що залишився майже без боєприпасів.
Світова прем'єра фільму відбулася на Міжнародному кінофестивалі в Карлових Варах. Після перегляду президент Чехії Петр Павел зазначив, що це "дуже важливий фільм, який може розповісти більше, ніж десять репортажів або ціла книга".
"Ми, наші улюбленці та війна"
Режисер: Антон Птушкін
В режисерському дебюті тревел-блогера Антона Птушкіна війна показана з іншого ракурсу – через призму стосунків людей і тварин. Фільм досліджує не лише героїчні історії порятунку тварин людьми, які долають сотні километрів і заходять у зону бойових дій, аби врятувати улюбленців. У ньому також показано іншу сторону війни: що відбувається з тваринами, яких залишають позаду під звуки вибухів.
"Все має жити"
Режисери: Тетяна Дородніцина, Андрій Литвиненко
Анна Куркуріна — чемпіонка світу з пауерліфтингу, відкрита лесбійка, тікток-зірка та зоозахисниця з Миколаєва. Куркуріна — до 40 років працівниця зоопарку — вирішила докорінно змінити життя: піти у великий спорт, поставити світовий рекорд, підкреслити свою зовнішню інакшість. Лише одне залишилося незмінним: її любов до тварин, яких вона продовжує рятувати навіть у часи війни.
"Пісні землі, що повільно горить"
Режисерка: Ольга Журба
Фільм Журби — ще одне підтвердження, що людина здатна звикнути до усього — навіть до війни; спроба зафіксувати стадії неприйняття, які змінюються фазами звикання й нормалізації бойових дій.
Тут немає магістрального сюжету, центрального героя чи наративного ядра. Але є хроніка перших двох років великої війни та спроба зафіксувати, як людина виходить із паралізуючої думки “цього не може бути” і приходить до стану, коли війна щільно вростає у повсякденність — як поїздка в метро чи похід у магазин.
"Фрагменти льоду"
Режисерка: Марія Стоянова
Режисерка змонтувала 15 касет родинного архіву, знятих у 1986–1994 роках її батьком — фігуристом ансамблю "Балет на льоду". Її стрічка — це VHS-подорож у минуле до гастролей батька з їхньою ілюзією радянської свободи, де за блиском костюмів ховається ідеологія, а за танцями — політична кон’юнктура. Критики вже назвали цей фільм культурологічним дослідженням, у якому через ревізію пам’яті однієї родини розкривається спільна історія української ідентичності після зламу СРСР.
"Дівія"
Режисер: Дмитро Грешко
Грешко планував зняти "Дівію" ще у 2021-му. Спочатку — про знищення природи України бездумною індустріалізацією, а під час війни — про те, як естафету перейняла російська армія.
Російсько-українська війна, ймовірно, стала першим конфліктом, який спонукав юридичну спільноту внести поняття "екоцид" до юрисдикції Міжнародного кримінального суду. Медитативний фільм Грешка досліджує природу як ще один майданчик зіткнення: підрив Каховської ГЕС, знищення Срібнянського лісництва та ще понад 200 воєнних злочинів проти довкілля, які можна сприймати як побічну шкоду чи цілеспрямовану стратегію екоциду.
"200 метрів до Андріївки"
Режисер: Мстислав Чернов
Нова стрічка оскароносного режисера Мстислава Чернова, автора «20 днів у Маріуполі», розповідає про бої за маленьке село Андріївка, розташоване біля Бахмута. У 2023 році під час українського контрнаступу бійці долають заміновану лісосмугу, щоб звільнити територію, виборюючи кожен метр важкою ціною.
Нова стрічка оскароносного режисера Мстислава Чернова, автора "20 днів у Маріуполі", розповідає про бої за село Андріївка поблизу Бахмута. У 2023 році під час українського контрнаступу бійці долають заміновану лісосмугу, виборюючи кожен метр важкою ціною.
Фільм поділений на глави, кожна з яких відповідає кільком сотням метрів просування. Долання цих метрів у лісі перетворюється на виснажливе паломництво, що змінює сприйняття простору й часу, і з якого глядач виходить іншою людиною.
"Стрічка часу"
Режисерка: Катерина Горностай
Ніяких коментарів, реконструкцій подій — лише навчання учнів і робота вчителів. Горностай знімає вцілілі школи, зруйновані класи, підземні укриття, онлайн-уроки, дітей, які вивчають устрій дронів і щодня проходять повз портрети загиблих. Попри фрагментарну структуру, стрічка має скріплювальну метафору в основі — медичну позначку на турнікеті, яка фіксує час його накладання (звідси й назва фільму). Таким чином, режисерка проводить паралель із зображеним у фільмі дитинством, яке війна неначе "перетисла".
"Куба і Аляска"
Режисер: Єгор Трояновський
Бадді-муві та роуд-сторі про двох нерозлучних подруг, бойових медикинь Кубу та Аляску. Як бути жінкою у війську? Як знайти своє місце в цій чоловічій старорежимній структурі? Як пояснити рідним, що твоє місце на фронті? Як залишатися живою та утримувати у світі живих важкопоранених? Фільм Трояновського саме про це.
"Квіти України"
Режисерка: Аделіна Борець
Наталі — 67 років, вона живе з козами і кролями в приватному будинку серед засилля багатоповерхівок спального району. До війни її головним болем була бюрократична тяганина з владою, яка намагається виселити її та відібрати землю під забудову. Усе змінилося 24 лютого. Опір, що почався як протест проти забудови, із початком повномасштабного вторгнення набуває глибшого, майже екзистенційного змісту.
"Мілітантропос"
Режисери: Єлизавета Сміт, Аліна Горлова, Семен Мозговий
"Мілітантропос" — вигаданий режисером Максимом Наконечним неологізм, сутності якого набуває людина, вступаючи у стан війни. Саме цю концепцію досліджують постановники.
Фільм без героїв і наративу поступово вибудовує емоційне полотно з розрізнених епізодів — від територіальної оборони до життя на позиції "на нулі", від сільських ландшафтів до уламків ракет серед зораного поля. У центрі стрічки постають не люди, а стан людяності, що зберігається навіть тоді, коли життя ламається навпіл. Війна у фільмі постає як сила, що вторгається в ландшафт і побут, і водночас як щось, чому людина здатна протистояти не лише зброєю, а й здатністю залишатися живою.
