NASA повідомило про одну з найекстремальніших екзопланет, відомих науці, — HD 189733b, пише Daily Galaxy.
Зовні вона нагадує блакитну «коштовність» у космосі, однак насправді це один із найбільш ворожих світів, які будь-коли спостерігали астрономи: тут лютують надзвукові вітри, а з неба падає розплавлене скло.
HD 189733b розташована приблизно за 64 світлові роки від Землі — у сузір’ї Лисички. Планету відкрили у 2005 році французькі астрономи. Згодом вона привернула увагу дослідників через надзвичайну близькість до своєї зірки.
Згодом космічний телескоп Spitzer зафіксував надзвичайно високі температури на планеті. Пізніше спостереження телескопа Hubble показали мерехтливу блакитну атмосферу, через що HD 189733b на короткий час порівнювали із Землею. Втім, це порівняння виявилося хибним.
На відміну від Землі, синій колір HD 189733b не пов’язаний із водою. У NASA пояснюють, що він виникає через розжарену атмосферу з хмарами, насиченими силікатами — матеріалами, з яких складається скло. Високі хмари розсіюють синє світло подібно до земного неба, однак на цьому схожість закінчується.
За оцінками вчених, температура на денному боці планети може сягати 2000°F (приблизно 1093 °C). Такі умови спричинені надзвичайно тісною орбітою, яка створює різкий контраст між пекельно гарячою денною стороною та відносно холоднішою нічною.
У NASA зазначають, що саме цей температурний дисбаланс запускає потужні атмосферні процеси, зокрема вітри виняткової сили. За даними спостережень телескопа Hubble, швидкість вітру на HD 189733b може сягати 5400 миль на годину — приблизно 2 км за секунду. Цього достатньо, щоби переносити матерію навколо всієї планети за лічені години, що значно перевищує будь-які атмосферні швидкості в межах Сонячної системи.
В одному з описів агентство зазначає, що цей розпечений інопланетний світ, імовірно, переживає «дощ зі скла», який падає не вертикально, а майже горизонтально — через надзвукові вітри.
У розпеченій атмосфері силікатні частинки конденсуються в дрібні гострі уламки скла. Потрапляння під такі потоки було б згубним для будь-якої поверхні — штучної чи органічної. У NASA образно описують це явище як «смерть від тисячі порізів».
HD 189733b вважають одним із найяскравіших прикладів того, наскільки екзотичними й непридатними для життя можуть бути світи за межами нашої Сонячної системи — навіть якщо з відстані вони здаються знайомими.
