Як це, відновити виробництво піци на Салтівці — районі Харкова, який потерпає від щоденних обстрілів

Харків — залізобетон. Ця фраза стала своєрідним гаслом міста з початку великої війни. Воно і не дивно: з першого дня повномасштабного вторгнення Харків перебуває під масованими ракетними обстрілами. Проте харків’янини вперто відмовляються покидати рідне місто.

Один із них — колишній журналіст Павло Федосенко, який менш ніж за рік до початку повномасштабного вторгнення відкрив заклад Daddy’s Pizza, де готував піцу гігантських розмірів — великого діаметру та з щедрою порцією начинки. З початком великої війни Павло призупинив роботу піцерії, потім відновив, а потім взагалі закрив бізнес. Проте за деякий час знову відкрив — нещодавно піцерія почала роботу на новому місці, в новому форматі, з новим меню.

З чого все почалося

Піцерію Daddy’s Pizza Павло відкрив з другом влітку 2021 року. Назву проєкту підказала подруга, яка акцентувала увагу на тому, що Павло нещодавно став батьком, а його партнер Ілля якраз теж готується до цієї ролі.

"Ми спочатку думали робити класичну неаполітанську піцу, але в Харкові на той момент такого було дуже багато. А нам хотілося чимось виділятися, — розповідає Павло. — Тому вирішили робити американську піцу".

Американська піца великого розміру, ми робили її діаметром 50 см. Плюс вона готується на іншому тісті, корж у ній товстенький і має високі бортики — це допомагає втримати начинку. Ми робили велику й нажористу піцу, з величезною кількістю начинки, яку би тісто італійської піци просто не витримало.

За словами Павла, Daddy’s Pizza працювала виключно у форматі доставки. Метою Павла було зробити 10 піцерій по місту і забезпечити найшвидшу доставку піци в Харкові протягом 30 хвилин.

"За іронією долі найбільша каса у нас була 23 лютого 2022 року, тобто менше ніж за добу до вторгнення. Я тоді ще порадів, що ми зміцнили й можемо нарешті твердо й стабільно стояти на ногах. Але зранку 24 лютого я прокинувся від вибухів і зрозумів, що все скінчено", — каже Павло.

Життя після 24 лютого

Повномасштабну війну Павло зустрів вдома у Харкові. Зібрав дружину, доньку, маму та вивіз їх у Чернівці, звідти жінки пішки перейшли кордон з Румунією. Сам Павло повернуся до Харкова. Каже, що в перший місяць про бізнес взагалі не думав — по-перше, люди масово покинули місто, по-друге, за його словами, "в Харків тоді летіло абсолютно все".

Окупанти стояли на об’їзній і гатили по місту всім, чим можна — від мінометів до артилерії. Я вже мовчу про ракети, які щодня дощем накривали місто. Все горіло, вибухало… Це було просто пекло. Ніхто не розумів, як взагалі в цих умовах жити. Про те, щоб поновити бізнес, навіть думки такої ні в кого не виникало.

Проте вже наприкінці березня Харків трохи оговтався і локальний бізнес потроху почав відновлювати роботу. Павло не став виключенням. Єдиною проблемою стали люди та продукти. Люди роз’їхалися, Харків був майже порожній. Тому Павло терміново зібрав нову команду. Щодо продуктів, то запаси швидко закінчилися, а нових поставок у Харків просто не надходило.

"На початку квітня кожен день починався з того, що ми зранку їхали в супермаркет і купували те, що є в наявності. Сьогодні така ковбаса, завтра інша. Руколу, наприклад, було знайти нереально, а в нас було багато позиції з нею. Тоді в Харкові було легше знайти гранатомет, ніж якусь свіжу зелень. Вишукували її наче контрабанду якимось окільними шляхами", — розповідає Павло.

Оскільки харківські заклади тоді були здебільшого на паузі, то піцерія, яка ще й доставляла свіжу, гарячу піцу додому або у бомбосховище, швидко стала популярною. Павло каже, що після відновлення роботи Daddy’s Pizza дуже завірусилася в соцмережах. В якийсь момент інформацію про піцерію поширив колишній посол України в Австрії Олександр Щерба, який написав у своєму Twitter, що всі охочі можуть "підвісити" піцу для людей, які попри все залишаються в Харкові. У пості він залишив номер банківської картки Павла та його PayPal.

"Це було наче масове божевілля. Донати падали в режимі нон-стоп. Хтось надсилав п’ять доларів, хтось — 300 євро. За кілька днів з усього світу "підвісили" для харків’ян суму на 1000 піц. А після того як сюжет про це показав американський телеканал CBS, кількість донатів збільшилася вдвічі", — розповідає Павло.

Хтось робив позначку, кому саме призначено допомогу — наприклад, для військових, лікарів і дітей. Хтось залишав це рішення за Павлом, який також доставляв піцу рятувальникам та комунальникам.

Знайти кур’єрів на доставку піци на той момент було завдання із зірочкою. Через це Павло деякий час особисто розвозив “підвішені” піци.

"Я взагалі вважаю, що це диво, що під час доставки ніхто не загинув і не постраждав. Хіба що уламком заділо машину в одного кур’єра. Але це така дрібниця насправді. Особливо, якщо згадати, що Харків безбожно бомбили кожен день, кожен! — каже Павло. — Нам ще дуже пощастило, що кухня залишилася ціла. Нам нічого тоді не прилітало, безліч разів було гучно, але на щастя і люди, і будівля завжди були цілі".

Кінець і початок

Закрити Daddy’s Pizza Павло вирішив восени 2023-го. Тоді в Харкові вже відкрилося багато закладів і виросла конкуренція. Замовлень не було, донати майже припинилися і піцерія почали працювати в мінус.

По факту ми трималися весь цей час на хайпі і на тому, що ми були однією з двох робочих піцерій у воєнному місті. Коли до Харкова повернулися серйозні гравці, виживати стало нереально. І я прийняв рішення закрити проєкт.

"Це було доволі боляче. По-перше, це був дуже класний кейс. По-друге, в квітні-травні 22-го у нас так все неслося з цими підвішеними піцами, що хлопці-кухарі просто валилися з ніг від утоми. Коли я особисто доставляв піцу лікарям, ТрО або дітям, що жили в метро. Коли я бачив вдячність і захват у їхніх очах, я розумів, що все недарма. І ловив від цього величезну дозу адреналіну. Тож коли все це закінчилося, звісна річ, було дуже боляче втрачати це відчуття кайфу", — каже Павло.

Проте піца не давала Павлові спокою. І вже на початку 2024 року він знову повернувся до цієї ідеї. Тим паче, у нього залишилося обладнання і команда. Проте відновити бізнес Павло вирішив в абсолютно новому форматі:

• не доставка, а невелика піцерія, де люди можуть спокійно сісти та нормально поїсти;
• піца не гігантського розміру, а звичайного діаметру 30 см;
• доступна ціна – якщо в Daddy’s піца в середньому коштувала 600 грн, то тепер цінник мав бути від 100 до 150 грн.

"Хотілося зробити максимально зрозумілий і доступний продукт, який міг би собі дозволити, умовно кажучи, звичайний школяр. В такому форматі ми вирішили відкрити МАФ у спальному районі. Шукали по всьому Харкову в різних районах, проте зупинилися на Салтівці, бо знайти нормальний МАФ у Харкові — в пристойному стані, з електрикою, з водою, щоб там був нормальний туалет, нормальні умови — це виявилося доволі важко. Тому коли знайшли на Салтівці, зраділи. Поруч з піцерією є багато житлових будинків, зупинки громадського транспорту, дві школи", — каже Павло.

Це, власне, і стало концепцією нового проєкту, яку Павло з вже новим партнером Владом Бринзаром затвердили в назві "Поруч".

"Концептуально ми шукали саме локацію з щільною висотною забудовою в спальному районі з населенням середнього та нижче достатку", — каже Влад.

"Тобто ми поруч, ми близько, ми смачно й недорого", – додає Павло.

Відкриття піцерії "Поруч" відбулося у травні 2024 року. І перший місяць навіть вдалося відпрацювати в нуль. Але, за словами Павла, люди дуже реагують на те, що відбувається в Харкові.

"А в Харкові здебільшого нічого хорошого не відбувається. На жаль, була трагедія з “Епіцентром”, це сталося на другий день нашої роботи. Ми відкрилися 24 травня, а трагедія — 25-го. Саме в цьому “Епіцентрі” напередодні вибуху ми купили суккуленти для піцерії, бо хотіли зробити місце затишним. Аж наступного дня вибух і людей в місті просто немає. Я так розумію, була чергова хвиля від’їзду, багато хто виїхав з міста. Через це бізнес постійно балансує – наче циркач на дротині на одній нозі", — розповідає Павло.

"Головна проблема будь-якого бізнесу в Харкові зараз — це насамперед важка ситуація з обстрілами і страх перед представниками ТЦК. Перший чинник створює дефіцит людей в цілому, а другий — дефіцит навченого персоналу, бо люди банально обирають не виходити з дому", — каже Влад Бринзар.

До того ж, відзначають хлопці, складно робити якісь прогнози та складати бізнес-плани, бо ніхто не знає, що буде завтра, не кажучи вже про довгострокові перспективі.

"Ти взагалі не розумієш, чи будуть люди, наприклад, взимку — чи повернуться вони, або ж усе буде настільки погано, що всі поїдуть. Для кого ти тоді будеш працювати? Тобто це треба бути або ентузіастом, або дебілом, щоб зараз робити бізнес у Харкові. Хто я з цих двох, я досі не зрозумів. Зате я точно знаю, що після бізнесу в Харкові мені під силу витягнути бізнес в будь-якій точці земної кулі", — каже Павло.

Ми створили цей матеріал як учасник Мережі "Вікно Відновлення". Усе про відновлення постраждалих регіонів України дізнавайтеся на єдиній платформі recovery.win.

Як сімейна ферма на Херсонщині пережила окупацію і відновила виробництво крафтових сирів

Марія Сердюк 13 травня 2024