Як сімейна ферма на Херсонщині пережила окупацію і відновила виробництво крафтових сирів
Сімейна екоферма "Лиманська коза", що розташована за 50 кілометрів від Херсона, пережила 8.5 місяців російської окупації.
Розповідаємо історію подружжя Олени та Валентина Бєлозоренків, засновників ферми "Лиманська коза", які з початком повномасштабного вторгнення відмовилися покидати кіз та продовжували жити й працювати під постійними обстрілами. А зараз намагаються відновити роботу ферми вже на новому місці.
Читайте також: Під обстрілами і після руйнувань: Як сімейна ферма на Харківщині відновлює роботу після окупації
Про ферму
Ферма "Лиманська коза" розташована у мальовничому селі Станіслав у Дніпровській затоці між Херсоном і Миколаєвом. До війни тут виготовляли понад півтора десятки авторських видів сиру: рикоту, халумі, бринзу, адигейський, фету, качоту та інші. А ще влаштовували екскурсії, де всі охочі могли побачити виробництво сиру на власні очі. Крім екскурсії фермою, власники пропонували прогулятися дивовижними лиманськими пагорбами, оглянути балку на південному березі та проїхатися на велосипеді мальовничими Станіславськими скелями до грота у Гранд-каньйоні.
Історія екоферми розпочалася з двох маленьких козенят, яких Олена й Валентин купили в селі по 100 грн. Подружжя до цього жило в місті, в село вони щойно переїхали і тому взагалі не розуміли, що робити з козами, чим їх годувати і як за ними доглядати. Але няньчилися з ними й у підсумку виростили "хороших кізоньок", які згодом народили і почали давати молоко.
Господарством Олена і Валентин Бєлозоренки займалися самостійно вдвох. Щодня вставали о п’ятій ранку, щоб зібрати свіже молоко. Кіз подружжя розводило лише заради молока й сиру, для м’яса тварин не забивали, лише продавали сусідам або в такі ж самі невеликі фермерські господарства, які хотіли мати свіже молоко.
До кіз Бєлозоренки завжди ставилися не як до худоби, а як до друзів. І саме тому відмовилися покидати їх після того, як російські війська окупували Херсонську область.
Життя після 24 лютого
Село Станіслав опинилося в окупації 25 лютого 2022 року. Більшість мешканців виїхала, але Олена й Валентин відмовилися залишити своїх кізоньок, хоча їхні діти благали їх покинути село.
"Ми прийняли складне рішення не виїжджати зі Станіславу. На той момент у нас було 20 кіз, вивезти їх усіх було фізично неможливо. А кинути їх там гинути від голоду або віддати в руки росіян ми просто не змогли", — розповідає Олена.
"Коли окупанти вперше зайшли в село, вони їхали на БТРах, вистрибували з них і по 10-15 чоловік йшли по домах. Просто ламали двері та заходили з автоматами.
Я стояла на колінах, молилася, щоб вони не зайшли до нас і не вбили кізоньок. На щастя, нас оминули", — розповідає Олена.
За кіз родина хвилювалися недарма. За словами Олени, у фермера з сусіднього села окупанти вирізали все господарство. Після деокупації Херсонщини Бєлозоренки подарували цьому фермеру пару кізочок на розплід.
У двір Бєлозоренків окупанти так і не зайшли. Проте повномасштабне вторгнення родину не оминуло: одного дня на подвір’я, де гуляли кози, прилетів касетний снаряд. Уламки снаряду вбили козла та пошкодили приміщення, де зимує худоба.
Люди, які залишилися в селі, допомагали в окупації один одному, чим могли – Бєлозоренки роздавали козяче молоко, варили бринзу, хтось мав курей і ділився яйцями, хтось пік хліб і також ділився з сусідами.
Після деокупації
День, коли українська армія звільнила Станіслав від російських окупантів, а перші військові у формі Збройних сил України зайшли в село, був схожим на свято, каже Олена. Проте навіть після деокупації Херсонщина й досі залишається небезпечним регіоном, область постійно обстрілюють.
На фермі "Лиманська коза" пошкодили цех виробництва сирів й адміністративний будинок. Через часті обстріли кізочки постійно в стресі й дають набагато менше молока (його кількість зменшилася на 30%). Крім того, місця випасу кіз тепер заміновані, тому тварин доводиться догодовувати кормом. А постійна відсутність світла в регіоні робить неможливою зберігання молока й сиру.
Проживши в такому стресі рік після звільнення Херсонщини, подружжя Бєлозоренків прийняло рішення евакуюватися. Восени 2023 року пощастило знайти місце для нової ферми в селі Гвоздів на Київщині, туди Олена й Валентин переїхали разом із тваринами: понад 20 кіз, 11 собак і 10 котів.
"Спрацювала теорія пʼяти рукостискань. Я розповіла про ситуацію своїй приятельці з колишньої роботи, вона — ще комусь і так вийшли на подружжя, які запропонували нам приміщення під ферму. Ба більше, навіть виділили нам гостьовий будиночок неподалік від ферми, де ми можемо жити разом із чоловіком", — розповідає Олена.
Цю допомогу Олена називає дивом. Так само дивом вона вважає і ветеринарну підтримку, яка "зʼявилася буквально нізвідки".
"Знайомих ветеринарів на новому місці ми не мали, а кізочкам все ж таки потрібен професійний догляд. Аж тут зі мною звʼязався професор ветеринарної кафедри аграрного університету. Він дізнався нашу історію зі ЗМІ й запропонував опікунство над кізоньками. Мовляв, його студенти пишуть дипломні роботи, в рамках яких можуть відвідувати нас і безкоштовно оглядати тварин. Вони приїзжають раз на 2 тижні, привозять зерно і сіно та перевіряють здоровʼя тварин", — каже Олена.
Перших клієнтів для продажу сиру Бєлозоренкам допомогли знайти люди, які їх прихистили. Вони рекомендували сир від "Лиманської кози" знайомим. Після цього запрацювало сарафанне радіо.
Зараз ферма отримує приблизно 40 літрів молока на день, з якого Олена власноруч варить сир. Коли немає замовлень, готує тверді сири, які довго зберігаються. Якщо ж замовлення є, готує свіжі мʼякі сири: бринзу, фету, халумі, шевр та інші.
"На Київщині, звісна річ, зовсім інше життя, тут набагато спокійніше. Проте психологічний стан трошки похитнувся. Там, у постійній напрузі, ми якось тримали себе в купі. А тут щойно трохи розслабилися, так одразу загострилася депресія і тривожність. Ми розуміємо, як нам пощастило і ми дуже вдячні за допомогу кожному, хто трапився на нашому шляху. Але дуже хочеться додому. Щиро віримо, що колись цей день настане", — каже Олена.
Ми створили цей матеріал як учасник Мережі “Вікно Відновлення”. Все про відновлення постраждалих регіонів України дізнавайтеся на єдиній платформі recovery.win.
Фото: Ганна Артеменко, "Лиманська коза"
