“Ми переїхали жити до Дніпра”: історії людей, які перебрались з Києва
Старі маршрутки, дешева оренда житла та розслаблений темп життя – розповідаємо історії людей, які кинули Київ і переїхали в Дніпро. Героїні розказали, чому там опинились, як адаптовувались та які переваги і недоліки міста.
Також ви можете прочитати про досвід тих, хто переїхав у Івано-Франківськ, Львів, Харків та Одесу. 
контент-менеджерка у компанії DepositPhotos, випускова редакторка у Neformat.com.ua
Переїхала у 2018 році Я народилась і виросла в Києві. Ще в нульових ми з друзями часто бували в Дніпрі: їздили на концерти чи просто потусити. Це були веселі часи. Проте переїзд у місто ніколи думала. Та навесні 2018 року довелось переїхати до свого партнера в Дніпро, бо через деякі обставини він перебратись до столиці не міг.
Мої друзі та рідні були дещо шоковані таким рішенням. Адже зазвичай люди переїжджають в Київ з інших міст, а не навпаки.Знайти приятелів тут було важко, бо мені непросто сходитись з новими людьми. Перші два роки взагалі не мала жодної подружки. А всі мої товариші – це друзі мого партнера. Тому регулярно їжджу в Київ до рідних. Раніше їздила раз на місяць на вихідні. Зараз десь раз на два чи три місяці, але залишаюся на три-чотири тижні, щоб встигнути побачитись з усіма друзями та відвідати улюблені місця.
Я досі працюю віддалено на своїй київській роботі, нове місце собі не шукала. Тут ми не орендуємо житло, тому навіть не знаю, наскільки відрізняються ціни від київських. А ось що стосується закладів, то у мене склалось таке враження, що кафе з нижчими цінами сильно програють у якості.
Поїсти та випити у класних закладах по вартості буде так само, як і в Києві, а деколи навіть дорожче.Витрачати однозначно менше тут не стала.
На перших етапах почала помічати негативні моменти, на які не звертаєш увагу, коли просто приїжджаєш “потусити”. Здалось, що Дніпро – велике місто з крутим потенціалом, яке перебуває в занепаді.
Маршрутки буквально розвалюються на ходу – був випадок, коли двері відпали прямо під час руху.Для мене такий досвід був прямо травмуючим. Зараз відбуваються позитивні зміни в цьому напрямку, з’явились великі автобуси та роблять дороги. Сподіваюсь, що тенденція на покращення продовжиться.
До тутешнього темпу життя вже звикла. Буває, що перший час по приїзду в Київ доводиться вливатись в столичний ритм. Спершу мені здавалося, що в Дніпрі взагалі нічого не відбувається. Тут існує проблема з місцем для концертів “важкої” музики. Сподіваюся, що колись вона вирішиться.
Зараз вже розвідала деякі локації – подобається Монастирський острів, кав’ярні “Об’єкт”, “Три Бобри”, “White Coffee”, заклади “Black Sheep”, “Moshe”, “Кеды Искусствоведа”, “Смена” тощо. А ще дізналася, що тут є класна центральна бібліотека, рекомендую підписатись на їхній аккаунт в instagram – вони там розказують усілякі цікавинки.
Водночас можна бути свідком становлення культури.Тут відкриваються чимало цікавих закладів, які “несуть культуру в маси”. Також подобається те, що в місті багато парків та взагалі зелених зон. Вони ремонтуються та з часом стають кращими.
займається соціальними дослідженнями
Переїхала у вересні 2021 рокуЯ переїхала з Вінниці на навчання в Київ у 2014 році. Прожила в столиці більше семи років. У вересні цього року переїхала в Дніпро. До цього часу в місті не була жодного разу, хоча й подорожувала Україною. Про переїзд думок у мене не виникало, адже вважаю себе фанаткою Києва. Довелось змінити місто через сімейні обставини. Дніпро обирала не я.
Спершу склалось негативне враження про Дніпро. Щоразу порівнювала його із столицею, у якої більш розвинута інфраструктура, великий центр та купа доглянутих локацій. Та вже через тиждень змінила свою думку – почала більше гуляти, розгледіла масштаби міста та освоїлась. Та все ж окраїни виглядають занедбаними.
Знайомі та друзі нормально поставились до мого переїзду. Багато з них теж не були в Дніпрі, тому вже хочуть приїхати до мене в гості. Тут хороше розташування: за 6 годин можна дістатись інтерсіті до Києва, а нічним потягом у будь-яку точку України. А враховуючи те, що зараз пандемія, то спілкуватись можна і в онлайн-форматі.
В Дніпрі живуть люди, до яких переїхала, але вже вдалось завести і нових друзів.
Мені здається, що тут немає проблем із відкритістю. Декілька разів заблукала, а місцеві допомогли знайти дорогу.В місті здебільшого говорять російською, і хоч я україномовна, труднощів з цим жодного разу не виникало. Ми всі чудово розуміємо одне одного.
Я продовжую працювати дистанційно в Дніпрі. Але думаю знайти якусь роботу у місті. Вже навіть переглядала профільні сайти. Помітила, що вакансій тут значно менше, ніж в Києві. По моїй спеціальності всього лише одна чи три пропозиції. Різницю по зарплаті в містах не можу сказати, бо вона залежить від співбесіди. Але зараз є багато віддаленої роботи, тому можна жити в Дніпрі, а працювати на компанії Львова, Амстердаму чи Києва. 
В Дніпрі орендую трикімнатну квартиру в центрі з класним ремонтом за 7 тисяч грн.В Києві знімала трикмінатне помешкання з радянським ремонтом у віддаленому районі за 9 тисяч грн. В місті можна знайти хороші апартаменти-студіо за 5 тисяч грн, в столиці і близько таких цін немає.
А от в закладах, транспорті, кінотеатрах чи магазинах фінансової різниці особливо не відчула. Середній чек на одну людину в кафе складає приблизно 200-300 грн. Поки що витрачати менше не вдалось.
Як на мене, то в Києві краще працюють за графіком трамваї, тролейбуси та метро. В районі, де я проживаю, взагалі їздять лише маршрутки. А вони здаються незручними через готівковий розрахунок, а я вже відвикла користуватись кешем. Дніпро – довге і розтягнуте місто, щоб доїхати в якусь точку, треба робити пересадки.
За цей місяць не помітила людей, які пересуваються по місту на велосипедах, сігвеях, моноколесах чи електросамокатах.Здебільшого, такий транспорт використовують лише задля відпочинку. Проте заторів тут значно менше. В Києві можна було застрягти на півгодини, їдучи в таксі. А в Дніпрі такого жодного разу не було.
В області та й у самому Дніпрі дуже багато заводів, тому від цього страждає екологія. Мої друзі, які тут живуть вже давно, воду з крану взагалі не вживають. Я помітила ж, що при кип'ятінні води в чайнику з’являється якась піна, а саму мене почало “висипати”. 
Я закохалась в сквер “Прибережний” на житловому масиві Перемога з виходом до річки.Його відкрили два роки тому і там дуже гарно. Проте мені здається, що Дніпро якесь менш зелене місто, ніж Київ. Сумую за архітектурою центру столиці та набережною на Оболоні. Також у місті менше доглянутих спальних районів з хорошими тротуарами та благоустроєм. Такі місця лишень у процесі реалізації.
Перевагою Дніпра, вважаю, ритм життя. Люди тут працюють у розслабленішому темпі, виглядають спокійнішими, менш нервовими та тривожними.У Києві ж всі постійно зайняті купою проєктів та кудись поспішають. Але для амбітних людей цей фактор може бути і недоліком, адже поки тут менше офісів міжнародних компаній та можливостей.
А ще друзі розповідали, що Дніпро – кримінальне місто. Налякали мене, що в одному з районів можуть легко пограбувати. Та, на щастя, поки особисто це не перевірила на собі.
Фото: надані героїнями, vesti.dp.ua, Andrey Moroz ,udhtu.edu.ua
