Китайські науковці створили текстиль із живого міцелію, який може самоочищуватися, оновлювати поверхню та частково закривати пошкодження. Із матеріалу вже виготовили експериментальну сукню, пише Dezeen.
Розробку представила команда науковців Шеньчженьських інститутів передових технологій під керівництвом дослідниці Ке Лі, а результати дослідження опублікували в журналі Science Advances.
Текстиль належить до інженерних живих матеріалів — їх виготовляють на основі організмів, які зберігають біологічну активність після створення готового виробу.
Більшість сучасних матеріалів із міцелію висушують так, що гриб гине й більше не росте. Нова розробка базується на Cordyceps militaris. Після висушування за температури 45 градусів він переходить у стан низької метаболічної активності — фактично перебуває у спокої та активно не росте.
Міцелій можна знову активувати за допомогою поживного розчину на основі картопляної води. Після його нанесення гриб утворює нові нитки та оновлює поверхню.
Для відновлення отвору на пошкоджену ділянку також додають невелику частину свіжого гриба. Живі клітини розростаються через проміжок і з’єднують краї без клею та зшивання. Отже, йдеться не про автоматичну регенерацію, а про контрольований процес, для якого потрібне втручання людини. Завдяки природним водовідштовхувальним властивостям поверхня також може самоочищуватися.
Науковці надають матеріалу додаткові функції, вирощуючи міцелій разом з іншими організмами. Пивні дріжджі Saccharomyces cerevisiae забезпечують синє забарвлення, а гриб Aspergillus niger — захист від ультрафіолетового випромінювання.
Команда називає технологію «програмованою грибною платформою». Міцелієвий лист слугує основою, до якої за модульним принципом можна додавати колір, стійкість до ультрафіолету та інші біологічні властивості.
Експериментальну сукню з нового текстилю створила берлінська компанія Peelsphere. У сукні поєднали кілька версій матеріалу, зокрема синю, вирощену разом із пивними дріжджами.
За словами Ке Лі, розробка може бути придатною для концептуальної моди, аксесуарів, декоративних поверхонь, виставкових об’єктів і біорозкладного паковання. Її текстура, біологічне забарвлення та здатність до контрольованого відновлення можуть бути корисними для виробів із визначеним терміном використання.
Водночас технологія поки що не готова для повсякденного одягу або постійного застосування в архітектурі. Для цього науковцям потрібно підвищити довговічність і вологостійкість текстилю, перевірити його безпечність та зробити виробництво стабільнішим.
