У галереї tiat у Сан-Франциско відкрили виставку «Post Generation», присвячену архіву відео, створених за допомогою Veo 1 — першої генеративної відеомоделі Google, яку розробили у 2024 році. Про це повідомляє ARTnews.
Хореографка Зелія Тан, інженерка Керін Накамура та текстильна художниця Гейлі Мортін використали ці матеріали для нових робіт, досліджуючи, що відбувається з результатами роботи штучного інтелекту, коли його замінюють новішими моделями.
Veo 1 була доступна лише для внутрішнього використання, а згодом її витоки потрапили у відкритий доступ. Модель генерувала ролики тривалістю до шести секунд із довгим очікуванням між спробами.
Відео часто мали сюрреалістичний вигляд: коні з шістьма ногами бігали мокрим полем, а люди отримували зайві кінцівки. Дослідники створили сотні тисяч таких роликів, перш ніж модель закрили й замінили Veo 2 та Veo 3.
Організаторка виставки Тіна Тарігіан, старша креативна технологиня Creative Lab у Google, передала частину архіву учасницям виставки. Кожна з них створила власну роботу на основі відео, що зберегли сліди раннього етапу розвитку генеративного ШІ.
Гейлі Мортін звернула увагу на беззмістовні написи, які створювала Veo 1. За її словами, візуальні моделі сприймають текст радше як текстуру, а не як мовну систему.
У роботі «Soup Is Made of Water (10 Samplers)» художниця відтворила ці спотворені символи на десяти в’язаних полотнах. Вона зіставила помилки ШІ з вишитими зразками тексту XVIII століття, за допомогою яких жінки практикували письмо та зберігали родинні історії.
Керін Накамура у роботі «Labor of Light» поєднала відео, проєкцію світла й матеріали з історії досліджень штучного інтелекту. На тканину проєктуються колажі з роликів Veo 1, а під нею розміщені роздруківки наукових праць, що допомогли розвинути сучасні методи генерації зображень. Художниця прагне показати технологічну й творчу роботу, приховану за звичними для користувачів результатами ШІ.
Водночас Накамуру непокоїть швидкість розвитку технологій. Що швидше з’являються нові моделі, то складніше розуміти принципи їхньої роботи й творчо втручатися в процес створення зображень, вважає вона. Тому у своїй практиці мисткиня часто звертається до недосконалостей старіших систем.
Зелія Тан досліджувала архів через рухи згенерованих персонажів. На відкритті виставки 8 жовтня вона представила десятихвилинний танцювальний перформанс, у якому поєднала хореографію з анімованими аватарами. Її робота зосереджена на подібностях і відмінностях між рухами реального людського тіла та цифрових фігур.
«Мати тіло й бути присутньою тут — це велика честь», — сказала Тан, розмірковуючи про вразливість живого виконавця на сцені.
