Як організація з Маріуполя відновлює в Києві історичні вивіски 60-70-х років

У Києві незабаром хочуть відреставрувати вивіску «Автостанція» на Подолі навпроти Житнього ринку. Цим займається рух “Має значення”, що був заснований у Маріуполі. Активісти вже відновили дві київські вивіски 60-70-х років, а також планують реставрувати мозаїку в центрі міста.

Ми поспілкувались із засновником фонду Ярославом Федоровським та координатором проєктів Леонідом Мамашвілі про унікальні київські шрифти, критику активістів та підтримку бізнесу у збереженні культурної спадщини міста.

Про історію створення

Організація "Має значення" розпочала діяльність у 2019 році у Маріуполі. Її заснував продакт-менеджер Ярослав Федоровський, який хотів зберегти історію рідного міста.

Активісти займались реставрацією історичних дверей, а також планували відновлювати мозаїки у Маріуполі, але це не вдалось здійснити через повномасштабне вторгнення.

Наразі Ярослав живе в Києві. Після початку великої війни фонд "Має значення" здебільшого переключився на волонтерську діяльність та збір грошей для військових. Проте у 2023 році активіст вирішив повернутись до проєкту зі збереження міської культури вже у Києві.

“Я, як і будь-який інший приїжджий, можливо, краще відчуваю проблеми Києва, аніж локальний мешканець, який живе тут десятиліттями. Їх тут дуже багато. І вони передусім пов'язані з архітектурою”, – зазначає Ярослав.

Одного разу Ярослав поділився на роботі ідеєю щодо реставрації вивіски “Квіти” на Костянтинівській, 24, яку він часто бачив під час прогулянок. Колега Леонід підтримав ініціативу.

“Це було десь наприкінці квітня 2023 року. Ярослав мене попросив знайти підрядників, щоб демонтувати і реконструювати цю вивіску, і я почав шукати. Це був старт нашої взаємодії та початок “Має значення” у Києві, саме у контексті міських проєктів”, – розповідає Леонід.

Менше, ніж за пів року нова команда "Має значення" відновила дві вивіски 60-70-х років “Кольорові фото” та “Квіти”. Наразі команда займається реставрацією вивіски “Автостанція “Поділ”.

“Ми плануємо також організувати фотозону з новою відреставрованою вивіскою та вінтажними меблями (У Маріуполі команда також робила тематичні фотозони на фоні відреставрованих дверей – БЖ)”, – каже Леонід.

Також планується реставрація мозаїчного панно “Українська пісня” біля Київської опери.

Про ідею проєкту

Активісти кажуть, що хочуть зберегти та розвивати українську культуру: “Не постами в інстаграмі, не красивими словами, а, власне, діями”.

“У нас команда з людей, які дивляться далі килимка біля квартири. Просто жити у місті та не робити нічого для нього – це злочин. Ось тому ми об'єдналися навколо цього, тому що для нас важливо зберігати архітектуру, повз яку ми ходимо. І ми маємо декілька варіантів. Перший – можемо просто говорити, що все погано, влада погана, немає ідей – і ця архітектура продовжуватиме руйнуватися. Другий – залишати невеликі сліди в історії. От цим ми і займаємося”, – пояснює Ярослав.

Про команду

Наразі київська команда “Має значення” має 13 активних учасників, з них двоє – з Маріуполя.

“Зараз ми у пошуку людей з різних сфер. Нам потрібні: дизайнер, фотографи, люди, які допоможуть з монтажем-демонтажем, власники авто, які можуть відвезти вивіску на реставрацію і з реставрації, тому команда буде розширюватись”, – каже Леонід.

Про фінансування

На реставрацію вивісок активісти збирають пожертви від небайдужих киян. Перша вивіска “Квіти” обійшлась у 66 000 гривень. Реставрація другої – "Кольорове фото" на вулиці Межигірській, 34/22 вийшла дорожче – 90 тисяч гривень.

Збір на реставрацію третьої вивіски "Автостанція Поділ" ще триває, потрібно зібрати 75 000 грн. Керівництво кафе "Автостанція" погодилось покрити 50% від вартості реставрації.

“Ми розуміємо, що у бізнеса зараз також не дуже гарно йдуть справи, і прийти до них з вимогою “дайте нам гроші” – також не дуже правильно. Ми заохочуємо, пропонуємо приватним підприємцям долучатися, і вони долучаються”, – розповідає Леонід.

Дві київські кав’ярні “Урбаністи Кафе” та “Інформатика” також почали збір грошей. З кожного напою, чаю чи кави одна гривня направляється до фонду реставрації конкретної вивіски.

“Вони нам перераховують, наприклад, одну-дві тисячі гривень. Це небагато, але загалом це одна компанія. А якщо їх буде десять-двадцять?”, – пояснює Ярослав.

Для чого реставрувати вивіски під час війни

Вивіску “Квіти” КП “Київреклама” мала зняти у 2019 році. Проте це не відбулось. Натомість активістам вдалось її відновити та привернути увагу до питання збереження вивісок з унікальними київськими шрифтами та дизайном.

“Ми шукаємо нові сенси у межах війни. Плюс нам це подобається. Ми отримуємо величезний кайф від спілкування із нашою аудиторією. Так, у нас є критика, хейтери, проте переважна більшість публіки захоплюється тим, чим ми займаємось. І це дуже цінно, це мотивує”, – каже Ярослав.

Паралельно з донейтами на збереження вивісок фонд закриває військові збори, зокрема, на рації та “Мавіки”.

“У першу чергу ми відбиваємось від нападника і закликаємо донатити гроші на ЗСУ. Проте є причини, чому ми все ж просимо долучитись до нас та допомагати із реставрацією: ми зараз намагаємось зберегти нематеріальні цінності, українську культуру та мову”, – пояснює Леонід.

Про збереження “радянщини”

Організація реставрує у Києві вивіски 60-70-х років через що час від часу виникають дискусії щодо доцільності збереження об’єктів радянського періоду.

“Ці люди не надто глибоко залучаються до вивчення нашої історії. Вони поверхово судять. Проте ми реагуємо на них, розмовляємо”, – каже Ярослав.

Активісти наголошують, що усі відновлені вивіски – української мовою, а серед учасників спільноти люди переважно 25-27 років, які усе життя прожили у незалежній Україні.

“Вони не пам'ятають Радянського Союзу, вони навіть 90-ті ледь згадають. Тому для них Радянський Союз, як і для мене, це абсолютно огидно.

Для нас важливий, швидше, цей пласт, від якого ми, сучасні українці, намагаємося через нашу українську пропаганду зректися. Мовляв, нічого там нашого не було: мови, державного бізнесу, такого як “Квіти” чи фотосалон “Кольорові фото”. А про що ми нащадкам розповідатимемо? Про те, що ми просто прожили 73 роки під гнітом? Добре. А хто тоді виготовляв ці вивіски? Хто робив шрифти? Ось, наприклад, “Кольорові фото”, мені жоден інтернет-ресурс не видав цього шрифту. А він унікальний, київський. І це теж хтось зробив. Наше завдання цю унікальність зберегти”, – пояснює він.

Про критику та співпрацю з активістами

Деякі активісти розкритикували “Має значення” за підсвідку вивіски “Квіти”, що з їхніх слів, порушує її автентичність. Ярослав каже, що і досі стосунки з місцевими активістами не змінились, хоча спроби налагодити комунікацію були.

“Я зустрічався з активістами, які нас критикували, але вони більше відносяться до критиків, а не тих, хто здатен допомогти щось зробити фізично. Ми провели навіть не одну годину разом за розмовами про плани. Але за ці три місяці ми зробили одну вивіску, зібрали практично на другу та вже беремося на третю. І ще у нас з'явився цілий пул вивісок, якими ми будемо займатися у 2023-2024 роках, а у них – нічого, хоча вони обіцяли долучитися до нашої діяльності. Тож це не наші люди, ми з ними не співпрацюємо”, – розповідає Ярослав.

Про співпрацю з місцевою владою

Леонід зазначає, що у роботі з вивісками поки проблем з владою міста не зустріли. Навпаки, дозволи на демонтаж та реставрацію надавали досить швидко.

“Загалом до будь-якої організації ми підходимо без вимог “відреставруйте нам це”, ми більше за діалог. Нас цікавить співпраця, ми не вважаємо, як деякі активісти, що там всі умовно поганці та корупціонери. За рахунок м’якого підходу, нам вдається будувати цей діалог та отримувати всі необхідні дозволи, щоб не було потім жодних юридичних проблем”, – пояснює Леонід.

Активісти стверджують, що намагаються побудувати організацію в першу чергу, як платформу, яка об'єднує людей, а не конкурує з кимось.

“Тому що без влади працювати не можна, з нею можна воювати, іноді навіть треба, але з нею треба і співпрацювати, шукати контакти”, – каже Ярослав.

Про труднощі

З найбільших труднощів, які виникають в “Мають значення” – це переговори і отримання дозволів від власників.

“Наприклад, ми намагались отримати дозвіл від бізнесу, який завис ще у 90-х роках. Вони дивляться на нас, як на загрозу, тому що ми можемо принести їм публічність, а ми приносимо публічність, яка їм не потрібна. І ось коли вони розуміють, що я прийшов з добром і цінністю для них самих, то вони стають більш відкритими. Тобто це труднощі, але ми навчилися з цим працювати”, – розповідає Ярослав.

Про плани

Наразі команда намагається визначити, які вивіски брати у роботу першими, адже багато з них розташовані не лише в туристичних місцях, а і на ДВРЗ, Троєщині, Шулявці.

“Ми хочемо відреставрувати всі вивіски, до яких дотягнемось по всьому Києву. Поки ми сфокусовані на Подолі, тому що це історичний район. Тут люди люблять гуляти. До спальних районів, де також є старі вивіски, ми дійдемо, коли зможемо масштабувати проєкт. Там є запит від місцевих людей, які хотіли б щоб там було більше цікавих місць”, – зазначає Леонід.

Також паралельно команда займатиметься мозаїкою “Українська пісня”.

“Цей проєкт дуже складний, він крутий, він є суспільно важливим. Бо якщо ми говоримо про Київ, як про найкраще місто на Землі, чи про приємне місце, де ми хочемо жити далі, то ми маємо починати з того, що у нас розташоване під носом. А під носом у нас знаходяться історичні руїни, причому не з радянськими гербами, прапорами та рештою, а цілком патріотична мозаїка, де є красива дівчина та симпатичний парубок, але, на жаль, вона перебуває у такому стані, що плакати хочеться.

Тому патріотизм, на наш погляд, починається з цього. І ми беремо активну участь у тому, щоб цю мозаїку зберегти”, – підсумовують активісти.

Сквот-Город: Як у дворику на Терещенківській вирощують овочі та зелень

Марія Іващук 21 вересня 2023