«Пакуйте усе, що на вітрині»: Київські ресторатори та власники кафе – про підтримку відвідувачів під час карантину

Локдауни та численні заборони під час карантину стали нелегким випробуванням для закладів. Проте щастя можна знайти і у найтемніші часи, і світлом для ресторанів та кафе стали відвідувачі.

Про листування з клієнтами, скетчі з улюбленими стравами, відвідини при мінусових температурах – ми поспілкувалися з власниками та керівниками популярних кафе і ресторанів про те, як їх підтримували постійні відвідувачі.

Команда Urban Space 500:

У нас є клієнти, які роблять замовлення регулярно, аби підтримати заклад. Проте є одна дуже особлива історія. Ми познайомилися з однією «відвідувачкою» під час локдауну. Беремо у лапки, тому що фактично познайомилися ми онлайн, а не у закладі.

Отож у нас з нею закрутилося листування у сервісі доставки. Вона залишили коментар при першому замовленні, що дуже любить наші поке-боули.

У відповідь ми до замовлення поклали комплімент у вигляді зимового святкового декору та мандарини.
Наступного дня вона знову зробила замовлення і написала нам теплі слова вдячності, а ми стали на коробках зі стравами писати їй приємні побажання на день.

Так листуємося майже щодня, хоча навіть не уявляємо, як вона виглядає. Це дуже підіймає настрій всій команді і їй, мабуть, також. Отакий роман у нас закрутився.

Дудар Назар, власник

Наші постійні клієнти – це наше все. Тільки завдячуючи їм ми переживаємо другий локдаун.

Є багато загальних карантинних історій, як відвідувачі нам допомагають: відмовляються забирати безкоштовні напої за програмою лояльності, частіше залишають чайові, заходять як на ранкову, так і вечірню каву.

Були ж і такі випадки, які запам’яталися найбільше. В останній день перед локдауном одна з наших постійних відвідувачок купила всі десерти.

Просто зайшла і сказала: «Усе, що є на вітрині, пакуйте». Вона забрала 20 десертів. У той день у нас була найбільша каса.
Також у період першого локдауну ми продавали сертифікати на каву, якими можна було скористатися вже після відновлення повноцінної роботи. Деякі наші клієнти купували по 20 сертифікатів, а потім приходили і відмовлялися їх використовувати. Вони розуміли, що нам зараз і так складно.

Ще є клієнтка, яка купуючи каву і круасани каже: «Моя дієта почнеться вже після локдауну, давайте краще два круасани». Ця фраза і такі клієнти дають сили та натхнення продовжувати нашу справу.

Юрій Мельник, співзасновник

У нас немає доставки, працюємо лише у форматі take away. Проте це не стало перепоною для наших гостей. Вони щодня заходять, спілкуються з нами, купують напої.

Є двоє гостей, які для нас дуже особливі. Вони з нами, напевно, із самого відкриття «Палітурки». Якщо знаєте, то наша кав’ярня розташована на Хрещатику. А вони живуть на Позняках. Проте вони усе одно приїздять, аби забрати свої напої. Навіть не зважаючи на сильний мороз.

Мені запам’ятався один з вечорів цієї зими. Тоді стало справді холодно, ввечері прийшла купа відвідувачів: багато замовляли, тусили собі на лавках поруч, жартували про те, чи не мерзну я всередині. Мені було холодно дивитися на те, як їм зимно, але було так приємно, що вони поруч.

Команда кафе:

Відвідувачі підтримують нас по-різному. Наприклад, у нас є гість, який замовляє масалу щодня.

Після першого локдауну сталася ситуація, яка запала нам в душу. Тоді можна було відкриватися лише закладам, у яких є літній майданчик, а у нас його не було, і ми продовжували працювати виключно на виніс. Проте у сусіднього кафе був свій літній майданчик, і там періодично сидів один відомий телеведучий.

Він часто заходив до нас по каву та вино, а наші сусіди дозволяли йому проносити наші напої до себе у заклад. Було дуже радісно, що у нас є такий небайдужий відвідувач.

Юлія Кочетова-Набожняк, співзасновниця

Локдаун та будь-яка криза підсвічують не тільки проблеми та слабкі місця, але й твоїх людей, твою спільноту, твоїх гостей. Мати своїх людей, які в мінус 20 приходять до тебе зранку за капучино та брауні з «солоною карамеллю» – це нагорода.

У нас є ранковий гість з чарівним собакою Джекі – щоранку вони заходять за фільтр-кавою, а Джекі – за привітанням із біглем співзасновників Veterano Brownie.

Земля може сходити з орбіти, але наш ранок завжди починається з цього ритуалу.
Найромантичніша історія трапилась минулого року: через сайт надійшло замовлення – подарунок для дівчини. Коли ми зателефонували їй та уточнили час прибуття кур’єра, вона замовила брауні для цього хлопця у відповідь.

З кав’ярні тоді одночасно роз’їхались дві доставки у різні частини міста. У мене було відчуття, що ми в цей момент робимо щось надважливе, більше за десерти, вагоміше за сервіс.

Команда кафе:

Ми вже знаємо напам’ять, що беруть гості, які підтримували нас цьогоріч, та як вони відсвяткували свята. Ми наче на одній хвилі.

У нас є постійний гість, який до нас ходить з відкриття. Завжди бере американо і медовик «Іриска». Під час локдауну приходив майже щодня: сидів на зимовій веранді, залишаючись вірним своїм традиціям.

Також є Денис і Лалі. Вони підтримували улюблені заклади на локдауні. Проте улюбленців у них не багато, і нам пощастило бути серед тих, до кого вони заходили. Лалі завжди п'є капучино на рисово-фундучному, а Денис – флет.

Під час локдауну багато приходили на нашу терасу у дворі. У мінус 10 бронювали столи і чекали, коли вони звільняться. Вважаю, що це найвищий вияв підтримки для нас у такий період.

Юлія Качанова, засновниця

У карантин відвідувачі стали більш близькими: навіть ті, із яких зазвичай слова не витягнеш – почали розмовляти.

Під час весняного карантину до нас продовжував приїжджати постійний відвідувач Андрій, який під час локдауну мешкав у Ворзелі.

Інколи він працював у офісі в Києві, тому, щоб нас підтримати і трішки повеселити – просив спускати каву через вікно, яке розташоване на відстані трьох метрів від тротуару.
Так ми і спілкувались. Це було кумедно, особливо погляди перехожих, які дивилися на кавовий спуск. До того ж кава часто розливалася, отож Андрій щоразу привозив з собою термос.

Нам дуже допоміг наш постійний відвідувач – юрист Денис. За попередньою домовленістю він забирав у нас усі десерти, які ми мали списувати через день, а також робив індивідуальні замовлення. Десертів він завжди забирав чимало: відвозив своїм працівникам на карантині і решту забирав в офіс, який працював частково. Відтак ми мали змогу зробити нове велике замовлення, і списання в нас не було.

Марія Банько, маркетинг-директорка

У нас була ситуація, коли у чат підтримки написали: «У мене через годину побачення, потрібно щоб усе було ідеально, рятуйте!». Ось ми вже терміново веземо устриці, пару лобстерів і вино, а на дорогах– семибальні затори. На щастя, встигли.
Історія про ледь не зірване побачення закінчилася повідомленням на наступний день: «Дякую, ви найкращі!».
Історій – тисячі. Бувають смішні і добрі. Бувають такі, які починаються з конфлікту, але закінчуються щасливо. Ось, наприклад, чоловік пообіцяв дружині самостійно приготувати вечерю, а насправді замовив доставку у нас. Ми все привезли вчасно, але не змогли додзвонитися замовнику, залишили їжу у консьєржа, а той її не передав. Ця історія почалася грандіозним сімейним скандалом. Але ми всіх помирили, нове замовлення відправили, додали ще всяких подарунків і відновили мир в сім'ї.Підтримують улюблений бренд по-різному. Хтось о другій годині ночі замовляє ранкову доставку шаурми з БПШ з припискою: «Люблю, нічого не можу зробити». Хтось робить скетчі та ілюстрації про улюблені страви в Mushlya, за якими сумує. Хтось просто кожен день карантину замовляє улюблений обід в «Остання Барикада». Це все – про безцінну підтримку, яка може приймати найрізноманітніші форми.

Фото: urbanspace500, PaliturkaCoffee, 1991cafekiev, nastanislavskogo, brownieveterano, iamidealistcoffee, RestoranyDmytraBorysova

Сподобалась стаття? Постав реакцію!
Увійдіть, щоб залишити реакцію!
Опубліковано: 26 січня 2021