Як у Києві активісти реставрують старовинні двері та продовжують справу загиблого на війні Сергія Миронова

У Києві активісти ГО «Справжній Київ» відновлюють старовинні двері хімічного факультету КНУ імені Тараса Шевченка. Так містяни продовжують справу загиблого на війні краєзнавця Сергія Миронова, який започаткував рух із відновлення історичних дверей Києва.

Після його загибелі відновленням дверей у місті зайнялись його друзі та небайдужі кияни. Вже вдалось відреставрувати двері на Саксаганського, 112А, внутрішні двері в університеті Шевченка, а також старовинний ліхтар-вказівник біля “Театральної”.

Ми поспілкувались з координаторкою руху Неллі Чудною про те, як власними силами активісти зберігають автентичні двері в Києві, зустрічаються з опором сусідів та намагаються зробити відновленням модним.

Про відновлення справи загиблого активіста

Я ходила до Сергія Миронова на екскурсії, слідкувала за його блогом, де можна було знайти багато цікавої інформації про Київ. Хоч сама я з Донецька, але люблю архітектуру та історію Києва.

Коли він загинув, друзі ініціювали перейменування вулиці Салтикова-Щедріна на честь Сергія. Тоді я познайомилась з ними. Ми почали разом займатись цим процесом. Наразі чекаємо останнього етапу – голосування Київрадою.

У той же час постало питання завершення зйомок фільму про Сергія, яким займались студенти університету Карпенка-Карого, і який розпочали ще за його життя. Не хотілось закінчувати стрічку просто тим, що Сергія вже немає.

Так ми вирішили окрім перейменування вулиці також відреставрувати двері на Саксаганського, які не встиг відновити Сергій. За два дні через сторінку Сергія зібрали майже 500 зацікавлених людей. У друзів були інструменти, і ми почали роботи.

Коли зробили двері на Саксаганського, вже не хотіли зупинятись.

Про фінансування

Двері на Саксаганського ми відреставрували за донейти. За два дні зібрали всю необхідну суму – 30 тисяч гривень. Я думала, що це буде проблема, бо зараз всі донатять на війну, але поки проблем з пожертвами немає. На двері донатять також.

В університету Шевченка, наприклад, грошей не було, і вони одразу про це попередили. Ми там робимо реставрацію повністю за пожертви.

Кожну роботу можна зробити з різним розмахом. Наприклад, для дверей університету ми знайшли латунні ручки, які дуже класно підійдуть. Їх можна не купувати, але ж з ними гарно.

Скло можна брати дешеве, а можна брати красиве. Фарба може бути дешевою, і нам навіть безкоштовно пропонують її. Але я розумію, що ми можемо покрити двері фарбою, в якій я не впевнена, а вона через рік або два облущиться. Тому краще ми підемо і купимо дорогий, але якісний німецький лак з кольором, який захищає від вологи.

В той час, як Сергій реставрував лише передню частину дверей, ми робимо все.

Він залишав пошкодження, зафарбовував, намагався їх законсервувати, щоб вони не розвалювалися. Ми міняємо. У нас більше ресурсу, і тому ми робимо все більш об'ємно.

Мені дуже болить за такі двері, які нікому не потрібні, наприклад, на бульварі Шевченка «Кам'яниця з драконами».

Це закинута будівля, яка належить лікарні. Вона на балансі Міністерства охорони здоров'я. Там шикарні двері, вони типові, але шикарні. Їх теж треба відновлювати, вони вже потріскалися, в них зробили дірку.

Я розумію, щоб вони не розварилися, їх треба зробити. Лікарня точно грошей не дасть, хоча їх можна зробити мінімальними витратами за 10 тисяч гривень. Це саме за розхідники.

Про команду

У нас є основна команда, до якої входить приблизно 30 людей, які постійно займаються проєктом.

Є люди, які щось пороблять і потім йдуть від нас – і за це дуже дякуємо.

Бо кожен об'єм роботи – то об'єм роботи. На Саксаганського ми працювали і у вихідні, і після роботи. В університеті є проблема, ми можемо працювати тільки у час, коли працює університет. Ті, хто працює в денний час, не можуть прийти допомогти нам.

Я зараз викладаю йогу, бігаю в університет між своїми заняттями. Одна дівчина прибігає до нас, коли вкладає свого сина спати.

Ми принципово не веземо двері в майстерню, а робимо все на місці, щоб нас бачили люди. Вони підходять і цікавляться, що ми робимо. Для нас це дуже важливо.

Сергій, коли починав займатись відновленням, нічого не вмів, у нього було лише бажання і руки. І ми кажемо всім, що якщо ви хочете, не треба бути майстром, треба просто захотіти. Хто не має навику, ми покажемо, як.

Тому ми робимо це на місці, показуємо, долучаємо, це як пропаганда “здорових” дверей.

Про співпрацю із мешканцями

У будинку на Саксаганського мешканці допомагали із реставрацією. Взагалі у тому домі багато людей купували квартири саме з ідеєю зберегти автентику. Бо в них в помешканні залишилася ліпнина, каміни, там дуже красивий під’їзд.

Тому вони були зацікавлені в тому, щоб двері також виглядали гарно. Вони і гроші давали, один сусід приходив, допомагав руками, щось прикрутити, щось доробити. Всі мешканці давали електрику. Хоча ми спершу домовились про електрику із сусідньою кав’ярнею “1900”, власники якої, як і я – з Донецька. Вони теж виступають за збереження автентики. Навіть кав’ярню назвали на честь року побудови цього будинку.

В них ми зберігали увесь інструмент. Це дуже допомагає, коли можна розміститись, і не тягнути все за собою. Коли мене не було на місці, усі, хто хотів допомогти, могли прийти до кав’ярні та взяти інструменти.

Про процес

Сергій консультувався з деякими спеціалістами з подібних проєктів. Ми робимо те ж саме. Є Марічка Козакевич з Івано-Франківська (засновниця громадського руху «Франківськ, який треба берегти», що займається реставрацією дверей), вона нам дала рекомендації щодо роботи з матеріалами, розповіла про нюанси, як обирати колір, чи переставляти ручки, чому треба відбійники повернути тощо.

Тобто такі деталі, про які ми не думали. Також вона дала підрядника, в якого вони закуповують всі матеріали.

Двері на Саксаганського ми робили 18 днів. Ті двері, які ми робимо сьогодні в університеті Шевченка – складніші, їм 120 років. Там більше проблем, адже деревина висохла.

Ми залучили декілька майстрів, зокрема, по червоному дереву, який саме з автентичними техніками працює.

Про двері в університеті Шевченка

Взагалі у 90-ті ці двері реконструювали, коли приміщення університету хотіли здавати в аренду. Прийшли люди і зробили там ремонт під обмін валют. Вони замінили штапики, вирізали дірки для того, щоб можна було продавати через віконце гроші. Так були втрачені елементи декору.

Ми повернули цим дверям форму, яка була до того варварства. І дуже боляче за те, що хоч обмін валют там не запрацював, проте двері постраждали.

Загалом двері були у дуже поганому стані. Низ майже розвалився, і ми розуміли, що ще одну зиму вони не переживуть. Там також розвалювався фасад, який ми оновили. На самій будівлі були короткі ринви, і дощова вода потрапляла просто під корпус. Фундамент набирав вологу, і двері були постійно у вологому стані. Тому ми зробили фасад і подовжили ці ринви, щоб вода стікала по вулиці.

Коли ми почали вести перемовини щодо оновлення дверей, то дізналися, що там вже існує два приписи на їхній демонтаж і встановлення нових металевих дверей.

Університет вже платив штрафи, бо за технікою пожежної безпеки у корпусі має бути декілька виходів, а коли двері в такому стані, їх так просто не відкриєш.

На щастя, завгосп, який працює в університеті з 1969 року, рятував ці двері, як міг, бо йому теж болить. Каже, що коли до нього востаннє приходили і просили їх відчинити, він прикинувся, що загубив ключі.

Також були закладені гроші на встановлення нових дверей, але коли прилетіла російська ракета поряд, всі гроші пішли на відновлення корпусу. І це теж їх врятувало, відтягнуло час.

Як обирають двері для реставрації

До нас вже звертаються люди самі, кажуть, ось у нас є такі двері, приходьте, робіть.

Наприклад, мешканці Бульварно-Кудрявської, 7 звернулися з проханням відновити фрамугу. Вони вже брали консультацію професійних майстрів, проте більшість з них відповідають, навіщо воно вам треба, давайте знімемо і поставимо пластикову.

Я їх розумію, бо робота складна і це не вийде зробити за малі кошти. Під тією фрамугою стоять металеві двері. І ми почали домовлятись з мешканцями, щоб не лише відновити фрамугу, але і зробити репліку автентичних дверей. Їм ідея сподобалась, проте в нас немає зображення дверей.

Є тільки одна фотографія, на якій видно шматок дверей. Зараз ми з командою сидимо по бібліотеках, шукаємо креслення, щоб розуміти, якою має бути столярка.

До нас звернувся і Малий театр на Гончара з автентичними дверима. Вони хочуть відновити вхідну групу, але у них немає грошей, щоб найняти когось за повну вартість та вони готові співпрацювати з нами. Але там двері у нормальному стані, тому вони не в пріорітетному списку.

Для нас важливо, щоб був доступ до електроенергії та води. І якщо у якомусь під'їзді гарні двері, але мешканці будуть проти, ми ж не зможемо їх заставити.

В університет Шевченка ми самі прийшли і дали запит на реставрацію.

Краєзнавець Антон Короб створив список з 92 історичних дверей. Він нам його надав, і ми разом тепер працюємо.

Є вже демонтовані двері, які ми також намагаємось зберегти.

Одні стоять у мене вдома. Це двері з Ярославового Валу, які на початку повномасштабного вторгнення просто знесли і викинули, хоча вони були у гарному стані. Власник зробив ремонт і поставив пластикові двері. Але один член нашої команди забрав їх, врятував. Тепер вони “живуть” у мене. В нас є бажання кудись їх поставити.

Є ще одні двері, які ми хочемо викупити. Ми поки не маємо складу, але є вже домовленості.

Ще є зняті двері з Андріївського узвозу, які нам пообіцяли віддати. Тому не так багато дверей, які можна брати в роботу.

Сергій взагалі зробив дуже велику справу. Я розумію сьогодні, що, мабуть, кожні двері в Києві і кожну фрамугу він обійшов і щодо кожної вже запланував відновлення. Мені дуже шкода, що він не встиг цього зробити, тому ми точно маємо це завершити.

Ми теж ходили на об'єкти, які він робив і побачили, що десь тріснуло скло, треба замінити.

Це дуже об'ємна робота і буває складно розставити пріоритети. Тому зараз ми закінчимо двері університету, і коли почнеться холодний сезон, вестимемо підготовчі роботи, щоб наступного сезону зробити більше.

Про труднощі

На Саксаганського мешканці хостелу були проти реставрації, бо їм не зручно було ходити повз ремонт. На мене нападали деякі хлопці зі словами “Чому я маю питати дозволу пройти?”. Я кажу: “Хлопці, ми робимо для нас усіх, це все наше. Це не моє, я ж не можу додому їх забрати”.

Тобто деякі люди живуть з думкою, що їхній дім – це їхнє ліжко. Я ж кажу, мій дім це – вся Україна.

Тобто я не хочу, щоб тільки в мене вдома було гарно. Я хочу ходити красивими вулицями, щоб вони всі були зручні. І саме до цього ми також закликаємо.

Про плани

У планах нашої організації – займатися збереженням й інших об’єктів, виступати на захист будівель, які йдуть під знос. Готуємо базу для цього.

Хочеться також зробити модним відновлення. Марічці з ГО «Франківськ, який треба берегти» це вдалося. Сьогодні в Івано-Франківську малий і середній бізнес, де в помешканнях є такі двері, вже не ставлять пластик, вони намагаються їх відновлювати.

Ми розробили бот і хочемо зробити перепис всіх автентичних об’єктів нашого міста: дверей, фрамуг, вікон, плитки, металевих елементів на сходах. Будемо спілкуватись з “Мапою реновації” щодо цього, адже у них є карта історичних будівель, і, можливо, ми на одну карту нанесемо усі об’єкти.

Також хочемо розібратися з кресленнями, розробляти проєкти саме по репліках. Тобто буде тривати підготовча робота.

Ми також хочемо, щоб люди писали, якщо бачать, що десь виносять історичні двері. Якщо ми не зможемо залишити їх на місці, то хоча б забрати і використати на інших об’єктах.

Мені дуже боляче, що у Франківську через один стоять історичні двері, Львів ввів штрафи за заміну вікон в історичному центрі і скління балконів. Де це у нас?

Історія архітектури Києва дуже цікава, тут багато переплетень. Я була в Лісабоні, і мені було там складно, бо все майже однакове, тиражоване в одній стілистці. У нас все дуже різне. Хочеться це підкреслити, це можна використовувати як туристичний потенціал. Але треба ж привести все до ладу, щоб було на що дивитися, адже нам є що показати.

Як організація з Маріуполя відновлює в Києві історичні вивіски 60-70-х років

Марія Іващук 02 жовтня 2023